Архів 12 вересня 2018

Відзначаючи скорботну, 74-ту річницю початку масових депортацій українців з етнічних земель, у музеї експонується виставка фондових матеріалів «Вирвані з корінням…». Рідкісні мапи та документи, світлини, вироби декоративно-ужиткового мистецтва (зокрема, писанки лемківські: автор – М. Верхоляк, с. Яструбове Козівького району), тематичні видання («Хто ми, лемки?..», «Лемківщина в огні», «У пошуках правди…», «Ілюстрована історія Лемківщини», «Трагедія українців  Польщі» тощо).

  

Автентичний вишитий рушник (с. Яселко, Сяноцький повіт, Лемківщина) та жіночий святковий костюм (с. Чарне, Горлицький повіт, Лемківщина, 1930-ті рр.) відтворюють орнаментику, колористику традицій лемківського вишиття.

Пам’ятник жертвам депортації 1944 – 1946 років (Тернопіль)

Архітектор –  Олег Головчак (Тернопіль), скульптори – Андрій та Володимир Сухорські (Львів), Володимир Стасюк (Рівне).

НАТХНЕННЯ НАПОВНЮВАЛО ТЕРНОПІЛЛЯ…

Відомий діяч української культури – Денис Лукіянович свого часу черпав натхнення та залишив літературно-малярські твори, прошкуючи стежками Тернопілля.

На пошанування 145-ої річниці від народження письменника у музеї експонується виставка фондових матеріалів «Денис Лукіянович – письменник з когорти каменярів».

Представлені рукописи, прижиттєві видання (деякі зберігають авторські дарчі підписи), рідкісні документальні світлини доповнюють особисті речі (палиця, окуляри сонцезахисні, письмове приладдя – дерев’яне, інкрустоване) талановитого літературознавця та педагога.

 

  Біографічна довідка:

Лукіянович Денис Якович (псевдоніми – Л.Журбенко, Ів.Левицький, Л. Городничий, Ів. Макуха, Некритик, А. Б., Б. П. та інші) (13.09.1873, село Городниця /нині Гусятинський район Тернопільської області/ – 28.01.1965, Львів) – український письменник, літературознавець, педагог.

Навчався у Станіславській цісарсько-королівській гімназії. Денис був активним, радикально настроєним гімназистом. Організував таємний гурток «Поступ», за що 1890 року його виключили з гімназії. Матуру (іспит на атестат зрілості) склав екстерном.

Як прозаїк Денис Лукіянович дебютував 1889 року оповіданням «Сабашева вечеря».

1900 року закінчив юридичний факультет Львівського університету, 1907 року – філософський факультет Чернівецького університету.

Майже все життя займався викладацькою роботою, громадською працею. 1905 року редагував журнал «Дзвінок».

Після другої світової війни  – доцент кафедри української літератури у Львівському університеті.

Творчий доробок Лукіяновича:  збірка «Новели» (1895), цикл образків «Мої проходи» (1896), збірка «Ескізи та оповідання» (1897), книга «Багнітки» (1899), дилогія з двох повістей «За Кадильну» (1902) та «Від кривди» (1904), роман «Філістер» (1909). Автор творів стрілецької тематики: збірка «Під свій прапор» (1917), «Але не просто народжений» (1925), дев’ять оповідань збірки «Я – з більшістю» (1934 та 1935). Автор літературно-критичних праць про творчість Тараса Шевченка, Івана Франка, Ольги Кобилянської. 

Помер 28 січня 1965 року у Львові на 92-му році життя. Похований на Личаківському цвинтарі Львова.

У 1993 р. в с. Городниця встановлено пам’ятник Д.Лукіяновичу, відкрито пам’ятну дошку в Будинку культури.

На честь науковця названо вулиці: Галицького району в м.Львові, у Тернополі.