Архів листопада, 2018

Поступ співпраці…

Міжнародне співробітництво музею підтверджує експонування виставки копій 29 фресок із каплиці  св. Трійці в Любліні (Республіка Польща).

 

Коротка довідка:

На особливу увагу заслуговують розписи в каплиці св. Трійці Люблінського замку, закінчені в 1418 році групою малярів на чолі з майстром Андрієм. Звідки були ці майстри – невідомо, але донаторський напис вказує на зв’язок з Волинню. Люблінські фрески, випадково відкриті у 1899 році, одразу ж привернули увагу своїм високим художнім рівнем.

У каплиці св. Трійці Люблінського замку розписи на стінах ідуть у три яруси, а під ними, внизу, на зріст людини, написано декоративні завіси. Окремі сюжети, обведені неширокою червоною смугою, не однакові за форматом і розміром, що дає майстрові можливість краще компонувати їх та виділяти серед них найважливіші. Композиції мають мінімальне число дійових осіб, в них багато простору, завдяки чому вони легко сприймаються і глядач вільно орієнтується в зображуваних подіях, усвідомлює їх зміст.

Посеред зали каплиці підноситься стрункий восьмигранний стовп, який, немов велетенська квітка, розкривається в нервюрах склепіння. В примхливих за формою площинах між нервюрами на синьому тлі довільно розміщено світлі постаті святих. Сюжети подано в такому зв’язку, що їх розгляд треба починати із східної стіни.

Багатство стилістичних нюансів свідчить про надзвичайну складність і своєрідність еволюції українського мистецтва, його широкі, різноманітні зв’язки. На прикладі люблінських фресок видно, що їх виконавці були обізнані з досягненнями мистецтва різних країн. Творчо використавши ідеї Передвідродження, вони створили яскраві національні розписи, гостра й емоційна художня мова яких дала можливість передати різні відтінки душевного стану, що для мистецтва XII – XIII століть було недосяжним.

СТУДЕНТСЬКА ПАПКА «ОЖИВИЛАСЯ»…

DSC03013

Напередодні християнського Свята Дмитрія Мироточця у музеї відкрито виставку ескізів  живописця, члена Національної спілки художників України Дмитра Шайноги (05.03.1929 – 04.02.2005).

Творчим доробком малюнків (33 листки) «Графічне вивчення стилів» (студента Львівського училища прикладного мистецтва ім. Івана Труша) поповнено фонди 2007 року. Опрацьовано мистецькі стилі: Ренесанс, бароко, класицизм.

 

Доповнено експозицію етюдами: «Дзвіниця», «Фортеця», «Храм» (серія «Пам’ятки архітектури»).

Біографічна довідка:

Шайнога Дмитро Андрійович – живописець, член Спілки художників України (1978; тепер – Національна спілка художників України), заслужений художник України (2004). Народився 5 березня 1929 року в с. Шайногах, нині Радехівського району Львівської області. У 1936 – 1946 роках навчався у середній школі м. Холоєва (нині Вузлове Львівської області). Освіту здобув на декоративному відділі Львівського художнього училища трудових резервів (1946 – 1949) та відділі монументального розпису Львівського училища прикладного мистецтва ім. І. Труша – нині коледж декоративного та ужиткового мистецтва (1951, 1953 – 1958): учителі з фаху – О. Шатківський, К. Звіринський та О. Музика. У 1958 році Д. Шайнога переїхав у Тернопіль, розпочавши трудову діяльність старшим методистом із образотворчого мистецтва в обласному Будинку народної творчості. Від 1964 року працював живописцем-монументалістом у Тернопільському відділенні (згодом – художньо-виробничих майстернях, комбінаті) Художнього фонду УРСР.

Творив мистець у галузі станкового (пейзаж) і монументального живопису. Від 1960 року Д. Шайнога був учасником обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок (Тернопіль, Львів, Київ, Москва, Пенза /обидва – РФ/).

Перша персональна виставка художника відбулася в 1994 році в галереї обласної організації Спілки художників України та обласному художньому музеї, наступна – у 1999 році. Від 1994 року Д. Шайнога лауреат обласної мистецької премії ім. Михайла Бойчука. Вагоме місце в доробку художника займають полотна, написані під час творчих поїздок по р. Єнісею, у Саянські (Сибір, 1968), Кавказькі (Абхазія, 1984), Карпатські, Кримські гори. Помер Д. Шайнога 4 лютого 2005 року.

Похований у с. Станіславчику Бродівського району Львівської області.

Твори мистця зберігаються у фондах Тернопільського художнього та краєзнавчого музеїв.

У 2006 році відбулася посмертна персональна виставка художника.