СТУДЕНТСЬКА ПАПКА «ОЖИВИЛАСЯ»…

DSC03013

Напередодні християнського Свята Дмитрія Мироточця у музеї відкрито виставку ескізів  живописця, члена Національної спілки художників України Дмитра Шайноги (05.03.1929 – 04.02.2005).

Творчим доробком малюнків (33 листки) «Графічне вивчення стилів» (студента Львівського училища прикладного мистецтва ім. Івана Труша) поповнено фонди 2007 року. Опрацьовано мистецькі стилі: Ренесанс, бароко, класицизм.

 

Доповнено експозицію етюдами: «Дзвіниця», «Фортеця», «Храм» (серія «Пам’ятки архітектури»).

Біографічна довідка:

Шайнога Дмитро Андрійович – живописець, член Спілки художників України (1978; тепер – Національна спілка художників України), заслужений художник України (2004). Народився 5 березня 1929 року в с. Шайногах, нині Радехівського району Львівської області. У 1936 – 1946 роках навчався у середній школі м. Холоєва (нині Вузлове Львівської області). Освіту здобув на декоративному відділі Львівського художнього училища трудових резервів (1946 – 1949) та відділі монументального розпису Львівського училища прикладного мистецтва ім. І. Труша – нині коледж декоративного та ужиткового мистецтва (1951, 1953 – 1958): учителі з фаху – О. Шатківський, К. Звіринський та О. Музика. У 1958 році Д. Шайнога переїхав у Тернопіль, розпочавши трудову діяльність старшим методистом із образотворчого мистецтва в обласному Будинку народної творчості. Від 1964 року працював живописцем-монументалістом у Тернопільському відділенні (згодом – художньо-виробничих майстернях, комбінаті) Художнього фонду УРСР.

Творив мистець у галузі станкового (пейзаж) і монументального живопису. Від 1960 року Д. Шайнога був учасником обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок (Тернопіль, Львів, Київ, Москва, Пенза /обидва – РФ/).

Перша персональна виставка художника відбулася в 1994 році в галереї обласної організації Спілки художників України та обласному художньому музеї, наступна – у 1999 році. Від 1994 року Д. Шайнога лауреат обласної мистецької премії ім. Михайла Бойчука. Вагоме місце в доробку художника займають полотна, написані під час творчих поїздок по р. Єнісею, у Саянські (Сибір, 1968), Кавказькі (Абхазія, 1984), Карпатські, Кримські гори. Помер Д. Шайнога 4 лютого 2005 року.

Похований у с. Станіславчику Бродівського району Львівської області.

Твори мистця зберігаються у фондах Тернопільського художнього та краєзнавчого музеїв.

У 2006 році відбулася посмертна персональна виставка художника.

 

ДУШІ ОНОВЛЕННЯ…

Спільною молитвою, 12 жовтня 2018 року «офіційно» закрито виставку сакрального мистецтва із фондів музею «Дорога до світла», присвячену 1030-літтю хрещення Руси-України.

Отець Іван Січкарик –  український релігійний діяч, священик УГКЦ, перший доктор біблійного богослов’я з України, викладач Тернопільської вищої духовної семінарії імені Патріарха Йосифа Сліпого, священослужитель храму Пресвятої Трійці (Тернопіль) провів реколекцію «Духовні важелі моралі» учням Тернопільської Української гімназії імені Івана Франка, Тернопільського навчально-виховного комплексу «Школа-колегіум Патріарха Йосифа Сліпого», Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 24, працівникам та відвідувачам Управління праці та соціального захисту населення в місті Тернопіль, зацікавленим бажаючим.

Наукові співробітники музею прочитали тематичні лекції: «Історична та мистецька цінність ікони» (Ольга Ревуцька), «Хрест, як основний символ християнської релігії та віри» (Наталія Українець), «Почаївська друкарня та її видання» (Олена Крупніцька), «Священичий одяг» (Галина Завіша).

Завершено зустріч спільним виконанням духовного гімну «Боже Великий, єдиний, нам Україну храни…».

ПОШТОВІ СИМВОЛИ ДЕРЖАВИ

Такою багатою (сотні марок та блоків), водночас, різноманітною вперше у музеї представлено філателістичну збірку, присвячену 100-річчю перших поштових марок України: відкрито 04 жовтня 2018 року.

Скомпоновано тематичні блоки: «Символи і алегорії» (марки Г.Нарбута і А.Середи). Марки УНР, Української держави, ЗУНР, Герб Української Держави на російських марках 1918 р.», «Підпільна пошта України», «Українське козацтво та День захисника України», «Під янгольським крилом», «Благословенне Тернопілля», «Етнографічна спадщина», «Скарби народного мистецтва», «Видатні особистості України», «Моя країна – Україна», «Україна серцю мила», «З любов’ю до природи», «Пристрасть у поштовій скриньці», ін.

 

Окремий розділ сформовано штемпелями спецпогашення краєзнавчої тематики (художник Євген Кавка, Тернопіль): «150 років з часу перебування Т. Шевченка на Тернопільщині», «м. Скалат. 400 років з часу надання Магдебургського права», «350 років з часу Зборівської битви», «900 років Теребовлі», «550 місту Підгайці», «90 років від дня народження Уласа Самчука», «100 років від дня народження Тимофія Бойчука», «150 років від дня народження Верхратського І.Г.», «120 років від дня народження Михайла Паращука», «Василь Пилипчук. 125 років від дня народження», «Іван Пулюй. 150 років від дня народження», «Тернопіль. 28.05.1995. Відкриття пам’ятника Івану Франку», «О. Барвінський. 150 років від дня народження», «Мелітон Бучинський. 150 років від дня народження», «Володимир Гнатюк. 125 років від дня народження», «Наукова конференція до 130-річчя Євгена Купчинського» тощо.

Художнє оформлення – Андрія Чернеця.

Експонат фахово оцінено членом Асоціації філателістів України, тернополянином Василем Дідухом.

Відзначаючи скорботну, 74-ту річницю початку масових депортацій українців з етнічних земель, у музеї експонується виставка фондових матеріалів «Вирвані з корінням…». Рідкісні мапи та документи, світлини, вироби декоративно-ужиткового мистецтва (зокрема, писанки лемківські: автор – М. Верхоляк, с. Яструбове Козівького району), тематичні видання («Хто ми, лемки?..», «Лемківщина в огні», «У пошуках правди…», «Ілюстрована історія Лемківщини», «Трагедія українців  Польщі» тощо).

  

Автентичний вишитий рушник (с. Яселко, Сяноцький повіт, Лемківщина) та жіночий святковий костюм (с. Чарне, Горлицький повіт, Лемківщина, 1930-ті рр.) відтворюють орнаментику, колористику традицій лемківського вишиття.

Пам’ятник жертвам депортації 1944 – 1946 років (Тернопіль)

Архітектор –  Олег Головчак (Тернопіль), скульптори – Андрій та Володимир Сухорські (Львів), Володимир Стасюк (Рівне).

НАТХНЕННЯ НАПОВНЮВАЛО ТЕРНОПІЛЛЯ…

Відомий діяч української культури – Денис Лукіянович свого часу черпав натхнення та залишив літературно-малярські твори, прошкуючи стежками Тернопілля.

На пошанування 145-ої річниці від народження письменника у музеї експонується виставка фондових матеріалів «Денис Лукіянович – письменник з когорти каменярів».

Представлені рукописи, прижиттєві видання (деякі зберігають авторські дарчі підписи), рідкісні документальні світлини доповнюють особисті речі (палиця, окуляри сонцезахисні, письмове приладдя – дерев’яне, інкрустоване) талановитого літературознавця та педагога.

 

  Біографічна довідка:

Лукіянович Денис Якович (псевдоніми – Л.Журбенко, Ів.Левицький, Л. Городничий, Ів. Макуха, Некритик, А. Б., Б. П. та інші) (13.09.1873, село Городниця /нині Гусятинський район Тернопільської області/ – 28.01.1965, Львів) – український письменник, літературознавець, педагог.

Навчався у Станіславській цісарсько-королівській гімназії. Денис був активним, радикально настроєним гімназистом. Організував таємний гурток «Поступ», за що 1890 року його виключили з гімназії. Матуру (іспит на атестат зрілості) склав екстерном.

Як прозаїк Денис Лукіянович дебютував 1889 року оповіданням «Сабашева вечеря».

1900 року закінчив юридичний факультет Львівського університету, 1907 року – філософський факультет Чернівецького університету.

Майже все життя займався викладацькою роботою, громадською працею. 1905 року редагував журнал «Дзвінок».

Після другої світової війни  – доцент кафедри української літератури у Львівському університеті.

Творчий доробок Лукіяновича:  збірка «Новели» (1895), цикл образків «Мої проходи» (1896), збірка «Ескізи та оповідання» (1897), книга «Багнітки» (1899), дилогія з двох повістей «За Кадильну» (1902) та «Від кривди» (1904), роман «Філістер» (1909). Автор творів стрілецької тематики: збірка «Під свій прапор» (1917), «Але не просто народжений» (1925), дев’ять оповідань збірки «Я – з більшістю» (1934 та 1935). Автор літературно-критичних праць про творчість Тараса Шевченка, Івана Франка, Ольги Кобилянської. 

Помер 28 січня 1965 року у Львові на 92-му році життя. Похований на Личаківському цвинтарі Львова.

У 1993 р. в с. Городниця встановлено пам’ятник Д.Лукіяновичу, відкрито пам’ятну дошку в Будинку культури.

На честь науковця названо вулиці: Галицького району в м.Львові, у Тернополі.