Сибір олівцем – уперше…

03

Життєвої Книги 92-гу сторінку заслужений художник України Ярослав Омелян «ілюструє» у музеї персональним проектом давніх малюнків (олівець) «Виставка пам’яти» (експонується вперше). Оскільки імена типажів забулися, автор узагальнює всіх – «сибіряки».

Доповнюють оригінали копії «ілюстративних заставок» десятків тематичних видань.

Дотримуючись вимог адаптивного карантину, 3 вересня, проте, клієнти Тернопільського міського територіального центру соціального обслуговування населення почули відповіді непересічного таланту знаного маляра-графіка.

Після експонування, представлені матеріали збагатять фонди установи.

Своєрідним заповітом сприймається висловлювання пана Ярослава: «Я вам дякую, що мої роботи будуть жити».

Історичний крок на шляху до незалежності

110304070_1240265659655000_696577965208341836_n

16 липня 1990 року – знаменна дата в історії України. В цей день депутати Верховної Ради УРСР 357-ма голосами прийняли важливий документ – Декларацію про державний суверенітет України. В ній були закладені основні принципи й засади існування України як самостійної держави, визначено програму політико-правової, соціально-економічної та культурної розбудови незалежної України. В документі йшлося про пріоритети загальнолюдських цінностей та міжнародного  права. У своєму зверненні до народу депутати Верховної Ради закликали громадян України до єднання для реалізації поставлених цілей.

Прийняття Декларації не було простим рішенням. Кожен депутат дуже зважено і серйозно підходив до питання. Час був унікальний, вирували перебудовчі пристрасті. Жодний день не обходився без мітингів. Все здавалося простим і зрозумілим. Декларація гарантувала українцям світле і незалежне майбутнє. Хоча всі розуміли, що це лише наміри, що шлях до самостійного щастя буде важким і багаторічним.

 

 Під час мітингу у Тернополі по обговоренню законопроекту про вибори до Верховної ради України, 1989 р.

 

Ніхто не сподівався, що пройде рік і мрії стануть буднями, дійсністю, що потребуватиме щоденної боротьби і роботи. Навряд, чи хто тоді припускав, що буде 24 серпня 1991 року і 1-го грудня того ж року. Саме Декларація започаткувала всі інші кроки в напрямку незалежності України.

До 30-річчя прийняття Декларації про державний суверенітет України  у відділі нової та новітньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею підготовлено виставку «Історичрий крок на шляху до незалежності» з фондових збірок музею. Представлено фото, документи, періодику, наукові видання, які відображають суспільно-політичну ситуацію в країні та області на поч. 90-их років ХХ ст. Тоді відбувалися події, які створили передумови і стали прологом нової історії українського державотворення. Експонуються фото мітингів та інших громадсько-політичних акцій, святкувань 1-ої річниці прийняття Декларації в м.Гусятині, матеріали про створення та діяльність НРУ.

 

 

Молебень за участю священиків різних конфесій у м. Гусятині з нагоди річниці прийняття Декларації про Державний суверенітет України, 1991р.

 

 

 

 

У вітринах знаходяться експонати з особистого архіву народного депутата України 1-го скликання В.Колінця про відзначення у Верховній Раді України 20-річчя прийняття Декларації про державний суверенітет України. На виставці можна побачити й інші цікаві матеріали.

Любов Катеринюк, завідувачка відділу нової та новітньої історії

Якби не трагічна доля…

Спричинений коронавірусом карантин «переніс» презентацію фотодокументальної виставки з приватного архіву Наталки Осьмак та приватної колекції історика Василя Штокала «На колосистому лані української блакиті видніється даль боротьби – спадкової», присвяченої 130-річчю від народження Президента Української Головної Визвольної Ради Кирила Осьмака.

Відтак, тільки 30 червня (замість 9 травня) у музеї пошановано соборного Кирила Осьмака. Плоскісні матеріали доповнено рушниками: Полтавщини – малої батьківщини державотворця, Тернопільщини – теренів неодноразового перебування.

Проведено клубне спецпогашення тематичної поштової продукції за участю краєзнавців, громадських активістів, учасників АТО/ОСС, членів Асоціації філателістів України. Здійснено відправлення.

Повернення через 130 років у край Тернового поля

Оберіг державності, запорука законності та народовладдя

80227881_1225284454486454_7161024340556246042_n

День Конституції – одна з найважливіших історичних і суспільно-політичних дат в новітній історії незалежної України.

Конституція – це Звід Законів, головний документ, який легімітизує державу, визначає її статус, територію і кордони, узаконює державний устрій, форму, структуру і організацію влади, права і свободи громадян, гарантує суверенітет і цілісність держави.

Український народ на різних етапах боротьби за державність прагнув мати  свою Конституцію. Першим Конституційним Актом можна вважати  «Руську Правду» Ярослава Мудрого (ХI ст.), яка в умовах того часу узаконювала правові і соціальні відносини в Київській Русі.

Унікальним історичним документом стала Конституція гетьмана Війська Запорізького Пилипа Орлика (Пакт і Конституціі Законів і вольностей Війська Запорізького), прийнята 5 квітня 1710 р. Це був Договір гетьмана з народом. Саме такі конституційні договори мали місце в країнах Західної Європи.

29 квітня 1918 року Українською Центральною Радою України була прийнята Конституція Української Народної Республіки, яка проголошувала Україну незалежною, демократичною республікою з парламентською формою правління, і широкими демократичними правами для народу. Але Конституція не була реалізована,  оскільки процес державотворення був перерваний.

В листопаді 1918 року була утворена Західноукраїнська Народна Республіка. Тимчасовий проєкт під назвою «Устрій Галицької держави» підготував  Станіслав Дністрянський –  відомий вчений-правник, виходець з Тернополя.  Положення цього проєкту мали бути втілені  на початковому етапі  існування держави.

1920 року, коли уряд ЗУНР перебував в екзилі, Станіслав Дністрянський на його прохання підготував новий проєкт Конституції ЗУНР. Це був повноцінний юридичний документ, який відповідав духові часу і тому політико-правовому становищу, яке склалося в Європі після Першої світової війни.

За цією Конституцією ЗУНР проголошувалася суверенною, демократичною державою, парламентсько-президентською республікою, з чітким поділом влади і з прогресивною  виборчою системою.  Громадяни держави  наділялися широкими політичними правами і свободами. ЗУНР  утверджувалася  правовою державою з незалежною судовою владою.

Період, коли Україна перебувала в статусі УРСР, на її території діяли радянські Конституції (1924 , 1936, 1977 років).

Із набуттям незалежності,  на основі Акту  про незалежність  Україні від 24 серпня 1991 року  і  підтвердженого   на  Всенародному референдумі  1 грудня 1991 року,  першочерговим завданням для держави стала підготовка і прийняття нової Конституції. Розпочався тривалий,  складний і неоднозначний  конституційний  процес, який тривав  5  років  і завершився в ніч  на 28 червня 1996 року прийняттям нової  Конституції України.  Цей День став державним святом. 24 роки Україна живе з новою Конституцією.

За Конституцією України основним джерелом влади є народ. Україна проголошена незалежною, суверенною, демократичною, правовою, соціальною позаблоковою державою.  За час розбудови державності вносилися зміни і доповнення до Основного Закону. 2019 року була здійснена корекція зовнішньополітичного курсу України. До Конституції було внесено положення про прагнення України стати членом ЄС і НАТО.

У фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею сформована тематична збірка, матеріали якої  відображають конституційний процес України, участь громадськості Тернопільщини в обговоренні і прийнятті Конституції. Щороку Тернопільщина урочисто і святково відзначає День Конституції. Про це свідчать запрошення і програми  святкових заходів з різних районів області (19 одиниць зберігання). До цієї дати випускалися вітальні листівки, плакати, поштові марки і конверти,  які  знаходяться  в музеї.

На основі цих матеріалів щорічно готується експрес-виставка в експозиції відділу нової та новітньої історії, проводяться тематичні екскурсії, науково-просвітницькі заходи.

Любов Катеринюк, завідувачка відділу нової та новітньої історії