Відзначаючи скорботну, 74-ту річницю початку масових депортацій українців з етнічних земель, у музеї експонується виставка фондових матеріалів «Вирвані з корінням…». Рідкісні мапи та документи, світлини, вироби декоративно-ужиткового мистецтва (зокрема, писанки лемківські: автор – М. Верхоляк, с. Яструбове Козівького району), тематичні видання («Хто ми, лемки?..», «Лемківщина в огні», «У пошуках правди…», «Ілюстрована історія Лемківщини», «Трагедія українців  Польщі» тощо).

  

Автентичний вишитий рушник (с. Яселко, Сяноцький повіт, Лемківщина) та жіночий святковий костюм (с. Чарне, Горлицький повіт, Лемківщина, 1930-ті рр.) відтворюють орнаментику, колористику традицій лемківського вишиття.

Пам’ятник жертвам депортації 1944 – 1946 років (Тернопіль)

Архітектор –  Олег Головчак (Тернопіль), скульптори – Андрій та Володимир Сухорські (Львів), Володимир Стасюк (Рівне).

НАТХНЕННЯ НАПОВНЮВАЛО ТЕРНОПІЛЛЯ…

Відомий діяч української культури – Денис Лукіянович свого часу черпав натхнення та залишив літературно-малярські твори, прошкуючи стежками Тернопілля.

На пошанування 145-ої річниці від народження письменника у музеї експонується виставка фондових матеріалів «Денис Лукіянович – письменник з когорти каменярів».

Представлені рукописи, прижиттєві видання (деякі зберігають авторські дарчі підписи), рідкісні документальні світлини доповнюють особисті речі (палиця, окуляри сонцезахисні, письмове приладдя – дерев’яне, інкрустоване) талановитого літературознавця та педагога.

 

  Біографічна довідка:

Лукіянович Денис Якович (псевдоніми – Л.Журбенко, Ів.Левицький, Л. Городничий, Ів. Макуха, Некритик, А. Б., Б. П. та інші) (13.09.1873, село Городниця /нині Гусятинський район Тернопільської області/ – 28.01.1965, Львів) – український письменник, літературознавець, педагог.

Навчався у Станіславській цісарсько-королівській гімназії. Денис був активним, радикально настроєним гімназистом. Організував таємний гурток «Поступ», за що 1890 року його виключили з гімназії. Матуру (іспит на атестат зрілості) склав екстерном.

Як прозаїк Денис Лукіянович дебютував 1889 року оповіданням «Сабашева вечеря».

1900 року закінчив юридичний факультет Львівського університету, 1907 року – філософський факультет Чернівецького університету.

Майже все життя займався викладацькою роботою, громадською працею. 1905 року редагував журнал «Дзвінок».

Після другої світової війни  – доцент кафедри української літератури у Львівському університеті.

Творчий доробок Лукіяновича:  збірка «Новели» (1895), цикл образків «Мої проходи» (1896), збірка «Ескізи та оповідання» (1897), книга «Багнітки» (1899), дилогія з двох повістей «За Кадильну» (1902) та «Від кривди» (1904), роман «Філістер» (1909). Автор творів стрілецької тематики: збірка «Під свій прапор» (1917), «Але не просто народжений» (1925), дев’ять оповідань збірки «Я – з більшістю» (1934 та 1935). Автор літературно-критичних праць про творчість Тараса Шевченка, Івана Франка, Ольги Кобилянської. 

Помер 28 січня 1965 року у Львові на 92-му році життя. Похований на Личаківському цвинтарі Львова.

У 1993 р. в с. Городниця встановлено пам’ятник Д.Лукіяновичу, відкрито пам’ятну дошку в Будинку культури.

На честь науковця названо вулиці: Галицького району в м.Львові, у Тернополі.

 

АВТЕНТИЧНА НЕПОВТОРНІСТЬ…

Уперше майже 60 автентичних фрагментів вишиття жіночих та чоловічих сорочок Борщівщини початку ХХ століття охоплюють виставку фондових матеріалів «Журба і радість сплелись воєдино…» (проект «Полотняний фольклор»).

Добре збережена кольорова гама «виповідає» особливості орнаментики с. Кривче, смт Мельниці-Подільської, с. Олексинці, с. Худиківці.

«Дистанційно» експоновані матеріали доповнюють віртуальність пізнання вишиття Борщівського краю…

ПАМ’ЯТТЮ ЗБЕРЕЖЕНЕ МАЛЯРСТВО…

Шостого вересня 2018 року у музеї відбулася презентація виставки малярства «Волинь у спогадах Георгія Косміаді». Присутнім музейникам, краєзнавцям та учасникам обласного семінару-практикуму «Форми інноваційної діяльності клубних закладів відповідно до потреб об’єднаних територіальних громад і формування місцевого переліку та охорони елементів нематеріальної культурної спадщини», який розпочав роботу також у музеї кількома годинами раніше,   змістовну лекцію на тлі запропонованої експозиції (30 полотен, зокрема: «Вілла», 1942 р., картон, пензель; «Українська дівчина», 1943 р., картон, пензель; «Час чаю у Рівному», 1946 р., картон, пензель; «Монастир ввечері», 1947 р., картон, пензель; «Горинь біля Рівного», 1952 р., картон, пензель; «Статуї в парку», 1952 р., картон, пензель; «Нічна мрія в Любомирському парку», 1955 р., папір, пензель; «Моє вікно у Рівному», 1965 р., картон пензель;  пропоновані сюжети – відтворене пам’яттю автора, оскільки волею долі Георгію Косміаді свого часу довелося покинути Україну…) прочитала старший науковий співробітник Рівненського обласного краєзнавчого музею – координатор проекту Людмила Шлапак. Гостя подарувала у фонди музею два короткометражні документальна фільми: «Кавалери» (сценарист та режисер Віктор Булига), про художника і педагога Георгія Косміаді (із циклу історико-краєзнавчих програм виробництва Рівненської регіональної дирекції Національної телекомпанії України – «Так було…»).

Відвідав мистецький вернісаж заслужений художник України Ярослав Омелян.

    

Виставка діятиме до 3 жовтня 2018 року.

ЛИШЕ ЙОГО МИСТЕЦЬКЕ СПРИЙНЯТТЯ…

Із 6 вересня 2018 року у музеї експонуватиметься виставка живопису «Волинь у спогадах Георгія Косміаді» (Рівне).

Біографічна довідка:

КОСМІАДІ Георгій Петрович (24.03.1886, м. Нальчик, нині Кабардино-Балкарська Республіка, РФ – 22.05.1967, м. Гамбурґ, Німеччина) – художник-графік, архітектор, актор, режисер, декоратор, педагог.

Навчався в архітектурній школі в Баку, художній студії В. Сєрова у Москві, працював помічником окружного архітектора Москви, здійснював архітектурний догляд за Кремлем. У 1916 – 1940 роках проживав у Рівному: від 1914 – офіцер та учас­­ник об’єднаних міст Волині (відділ будівництва), протягом 1917 – 1939 років – викладач української, польської, російської та єврейської гімназій; архітектор і художник кінотеатру «Партизан». Виїхавши до Німеччини, у 1940 – 1945 роках працював художником Державної опери та театру «Талія» в Гамбурзі. Автор пастельних пейзажів, натюрмортів, портретів. Використову­­вав сакральні архітектурні сюжети у пейзажах, зображення святих у мо­­нотипіях. Учасник мистецьких виставок від 1903 року, персональних – у Гамбурзі (1940 – 1945). Посмертні – у Рівному (1992, 1995, 2002, 2005 – 2006). Постійна експозиція творів Георгія Косміаді діє у Рівненському краєзнавчому музеї.

Твори: «Колона святих» (1930), «Вечір у Рівному» (1940), «Куточок для молит­­ви» (1942), «Останні піхти» (1945), «Пів­­нічне озеро» (1946), «Вечірній настрій» (1947), «Блага вість» (1948), «Вівтар» (1950), «Українське село» (1951), «Бузок на дачі», «Погляд на сільську землю», «Два хрести біля ставка» (усі – 1952), «Після розп’яття» (1954), «Час для чаювання» (1956), «Рудий» (1957), «Старі оборонні вежі», «Св. Георгій» (обидва – 1958), «Автопортрет» (1959), «Два апостоли», «Різдво» (обидва – 1960), «Великодня ніч» (1962), «Місячна ніч» (1963), «Чорне небо» (1965), «Олив­­ковий гай» (1966).

Запрошуємо здійснити віртуальну мандрівку мальовничими краєвидами та архітектурно-пам’ятними місцями синьоокої Волині…