Оптимізм драматичного слова…

Збагнімо пророчу сентенцію Гната Хоткевича:

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тілько камінь має…

Щоби «відігнати з грудей камінь», музеєм започатковано новий публічний проєкт – літературно-мистецька зустріч «Барвиста слова поетичність».

У Міжнародний день рідної мови, 21 лютого цьогоріч, запросили збагнути поетичне слово Лесі Українки. Відтак, учні Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №10 (юридична адреса навчального закладу – Тернопіль, вулиця Лесі Українки) продекламували обрані твори:

Ангеліна Бич (3 клас) – «Тішся, дитино, поки ще маленька…»:

Тішся, дитино, поки ще маленька.

Ти ж бо живеш навесні,

Ще твоя думка літає легенька,

Ще твої мрії ясні…

Лія Широка (5 клас) – «Давня весна»:

Була весна весела, щедра, мила,

Промінням грала, сипала квітки,

Вона летіла хутко, мов стокрила,

За нею вслід співучії пташки!..

Анастасія Романів (6 клас) – «Перемога»:

Довго я не хотіла коритись весні,

Не хотіла її вислухати,

Тії речі лагідні, знадні, чарівні

Я боялась до серця приймати…

Олександр Широкий (8 клас) – «Сафо»:

Над хвилями моря, на скелі,

Хороша дівчина сидить,

В лавровім вінку вона сяє,

Співецькую ліру держить…

Антон Ковальський (9 клас) – «Contra spem spero!»:

Гетьте, думи, ви хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?..

Ансамбль бандуристок Тернопільського музичного коледжу імені Соломії Крушельницької «Веснянка» зачудував дзвінким багатоголоссям, подарувавши «Оберіг», «На вулиці скрипка грає», «Черевички», «Там, де біля тополі калина росте…», «Калина росте».

Приватну збірку фалеристики, кераміки представив знаний колекціонер Михайло Тимошик.

Дітям вручено пам’ятні подяки.

Присутні, якими опікуються соціальні служби, щиро виповідали: «Дуже гарно», «Нам сподобалося» тощо.

 

 

Поділитись у соціальних мережах

Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex