Душі Степанової поривання…

DSC_0339

Упродовж 12 грудня 2018 року – 21 січня 2019 року «зазивала» відвідувачів персональна виставка живопису члена Національної спілки художників України, художника І категорії музею Степана Мамчура. Понад 50 оригінальних творів цілісно представляли оригінально-самобутній почерк автора.

У день першомученика Степана – 9 січня відбулася велелюдна презентація персонального проекту, присвяченого 70-літтю. Побратимське вітальне слово змовив голова Тернопільської обласної організації Національної спілки художників України Ігор Дорош. Творчий доробок С. Мамчура «подав» мистецтвознавець, директор Тернопільського обласного художнього музею, заслужений працівник культури України Ігор Дуда. Гітарним супроводом душевно вразливої пісні та декламуванням поезії Георгія Петрука-Попика сколихнув помисли присутніх заслужений артист України Левко Корженевський. Фольклорні «вкраплення» Степанових сюжетів «підмітив» доктор мистецтвознавства, професор Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Олег Смоляк.

Букетом «гарячих» троянд винагородили свого колегу музейниці.

Відтак, фонди музею «доброю волею» маляра збагачено трьома подарованими полотнами: «Зустріч», «11-й мікрорайон» (нова забудова Тернополя), «Чорний мустанг».

Біографічна довідка:

МАМЧУР Степан Олексійович народився 8 січня 1949 року в с. Немирівка Радивілівського району Рівненської області. Після закінчення школи навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша (1965 – 1969), Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (1972 – 1977).

1977 року направлений у Тернопільський художньо-виробничий комбінат Художнього фонду України, де працював до 2002 року.

Із 2003 – художник І категорії Тернопільського обласного краєзнавчого музею.

Степан Олексійович разом із науковцями Тернопільського обласного краєзнавчого музею, за своїми ескізами створив ряд експозицій у музеях Тернопільської області. Співавтор розробки художньої, виконанні ескізної та проектної концепції Тернопільського обласного краєзнавчого музею. Створив низку тематичних розділів експозиції: «Війна в Афганістані», «Лауреати державної премії ім. Тараса Шевченка», «Старий Тернопіль у світлинах часу»,  «Революція гідності, Майдан», «Герої Небесної Сотні», «АТО», «Вічна пам’ять героям». Вагомий внесок вніс у художнє оформлення експозиції Історико-меморіального музею політичних в’язнів.

Степан Мамчур працює у жанрі станкового живопису, портрета, пейзажних композицій та натюрморту. У творчому доробку  художника –  7 Республіканських загальних виставок у м. Києві, дві персональні в м. Тернополі (1999 р., 2009 р.) та одну персональну в м. Бережани.

Член Національної спілки художників України (з 1992 р.).

Основні творчі роботи: «Міський пейзаж» (1985), «Вечірня пісня» (1988), «Листопад» (1998), «Портрет Лесі Українки» (1999), «Портрет М. Барвінського» (2003), «Серед духмяних лугів» (2006), «Автопортрет» (2009), «Натюрморт з голубами» (2013), «Портрет Т.Г.Шевченка» «2016», «Портрет М.Бойчука» (2018).

Грибових вісім десятин!..

Різнонапрямні грані таланту Антона Гриба у фондовій збірці музею представлено кількома десятками експонатів. На пошанування 80-ліття від народження експонуємо «ювілейну» виставку «Гармонія фарби і слова», на якій представлено 14 малярських робіт («Свято Лада», «Свідки давнини – залишки замку в Червонограді», «Подільський краєвид – Язловець (замок) Бучацького району», «А ми нашу славну Україну розвеселимо», «Молодіжна ланка», «Фенікс», «Портрет Олени Кульчицької», «Липень на городі», «Писанки Тернопільщини», «Огірочки», «Співоче поле в Тернополі», «Вічний вогонь», «Несе Галя воду», «Їхав козак містом»), авторські книжки та писанки, рідкісні документальні світлини, особисті речі та вироби-«плетиво» із соломи…

Біографічна довідка.

Антон Гриб, заслужений майстер народної творчості України, художник, поет, філолог, мистецтвознавець. Народився 7 листопада 1938 року в селі Слобідка-Глушковецька Ярмолинецького району Хмельницької області. Заслужений майстер народної творчості України з 1988 року. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України з 1990 року, з 1990 по 1993 роки – голова Тернопільського обласного відділення Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Упродовж 1967 – 2002 років працював старшим, а згодом провідним методистом образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, завідувачем відділу народної творчості Тернопільського обласного методичного центру народної творчості. З ініціативи Антона Євдокимовича запровадженні обласні мистецькі виставки-конкурси на здобуття обласних премій імені Олени Кульчицької (для майстрів народної творчості) та Ярослави Музики (для художників-аматорів).                 Гриб А.Є. започаткував обласне свято народних ремесел і фольклору, запровадив щорічну атестацію народних майстрів, популяризував творчий доробок майстрів художників, умільців та аматорів на сторінках газет «Вільне життя», «Ровесник», «Селянська доля», «Русалка Дністрова», «Молодь України», журналів: «Народна творчість та етнографія», «Образотворче мистецтво», «Людина і світ». Написав більше тисячі статей і рецензій, систематизував матеріали з досвіду роботи народних майстрів, художників, умільців, аматорів області. Малою енциклопедією стала монографія «Барвисті джерела» (1998 р.). Антон Євдокимович організовував регіональні, обласні, міські, районні семінари, творчі лабораторії, надавав кваліфіковану допомогу методистам, працівникам студій та гуртків, індивідуальним народним майстрам, художникам, умільцям та аматорам. Організатор багатьох виставок образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, укладач понад 40 каталогів регіональних та обласних виставок, учасник міжнародних виставок: у Болгарії (1972 р.), Франції (1980 р.), Молдові (1983 р.), індивідуальних – у Підволочиську, Копичинцях (1983 р.), Тернополі (1988, 1993, 1996, 1999, 2007, 2008 рр.). Активні творчі пошуки поєднував з різноманітністю методів і форм відображення, збереження, пропаганди неоціненної скарбниці народного мистецтва. Творчість народних майстрів області знайшла відображення і в окремих його поезіях, яких написав більше трьохсот. Автор книжок: «Золоті плетінки» (1994 р.), «Барвисті джерела»  (1998 р.), «Острів душі» (2003 р.), «Соломоплетіння» (2005 р.), «Сонцеграй» (2006 р.), «Чарівне дерево», «Викрутаси» (2007 р.), «Ляда» (2009 р.), «Терновий спалах» (2012 р.), «Барви життя Олега Скаржевського» (2013 р.). На вірші А.Гриба написали пісні понад 20 композиторів. Серед них: І.Виспінський, В.Вільчанський, В. та Є.Гжегожевські, І.Доскалов, Б.Дурда, Й.Клевчук, М.Облещук, Р.Стратійчук, В.Толмачов та ін. Роботи Антона Євдокимовича зберігаються в музеях міст Тернополя, Києва, Ялти, Ярмолинцях, Москви (Росія), Кременецькому гуманітарно-педагогічному інституті ім. Тараса Шевченка, приватних колекціях. На індивідуальній виставці 2013 року представлено понад 75 нових творів живопису, графіки, декоративного розпису, плетіння з соломи.

Гриб А.Є. – член обласної художньої ради, член секції товариства охорони пам’яток історії та культури, член Тернопільського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Нагороджений Знаком Міністерства культури СРСР «За відмінну роботу», численними дипломами, грамотами, подяками, преміями. У 2008 році став лауреатом обласної мистецької премії імені Ярослави Музики.

Перебуваючи на заслуженому відпочинку, Антон Євдокимович Гриб надає допомогу працівникам як заслужений майстер народної творчості України.

 

Поступ співпраці…

Міжнародне співробітництво музею підтверджує експонування виставки копій 29 фресок із каплиці  св. Трійці в Любліні (Республіка Польща).

 

Коротка довідка:

На особливу увагу заслуговують розписи в каплиці св. Трійці Люблінського замку, закінчені в 1418 році групою малярів на чолі з майстром Андрієм. Звідки були ці майстри – невідомо, але донаторський напис вказує на зв’язок з Волинню. Люблінські фрески, випадково відкриті у 1899 році, одразу ж привернули увагу своїм високим художнім рівнем.

У каплиці св. Трійці Люблінського замку розписи на стінах ідуть у три яруси, а під ними, внизу, на зріст людини, написано декоративні завіси. Окремі сюжети, обведені неширокою червоною смугою, не однакові за форматом і розміром, що дає майстрові можливість краще компонувати їх та виділяти серед них найважливіші. Композиції мають мінімальне число дійових осіб, в них багато простору, завдяки чому вони легко сприймаються і глядач вільно орієнтується в зображуваних подіях, усвідомлює їх зміст.

Посеред зали каплиці підноситься стрункий восьмигранний стовп, який, немов велетенська квітка, розкривається в нервюрах склепіння. В примхливих за формою площинах між нервюрами на синьому тлі довільно розміщено світлі постаті святих. Сюжети подано в такому зв’язку, що їх розгляд треба починати із східної стіни.

Багатство стилістичних нюансів свідчить про надзвичайну складність і своєрідність еволюції українського мистецтва, його широкі, різноманітні зв’язки. На прикладі люблінських фресок видно, що їх виконавці були обізнані з досягненнями мистецтва різних країн. Творчо використавши ідеї Передвідродження, вони створили яскраві національні розписи, гостра й емоційна художня мова яких дала можливість передати різні відтінки душевного стану, що для мистецтва XII – XIII століть було недосяжним.

СТУДЕНТСЬКА ПАПКА «ОЖИВИЛАСЯ»…

DSC03013

Напередодні християнського Свята Дмитрія Мироточця у музеї відкрито виставку ескізів  живописця, члена Національної спілки художників України Дмитра Шайноги (05.03.1929 – 04.02.2005).

Творчим доробком малюнків (33 листки) «Графічне вивчення стилів» (студента Львівського училища прикладного мистецтва ім. Івана Труша) поповнено фонди 2007 року. Опрацьовано мистецькі стилі: Ренесанс, бароко, класицизм.

 

Доповнено експозицію етюдами: «Дзвіниця», «Фортеця», «Храм» (серія «Пам’ятки архітектури»).

Біографічна довідка:

Шайнога Дмитро Андрійович – живописець, член Спілки художників України (1978; тепер – Національна спілка художників України), заслужений художник України (2004). Народився 5 березня 1929 року в с. Шайногах, нині Радехівського району Львівської області. У 1936 – 1946 роках навчався у середній школі м. Холоєва (нині Вузлове Львівської області). Освіту здобув на декоративному відділі Львівського художнього училища трудових резервів (1946 – 1949) та відділі монументального розпису Львівського училища прикладного мистецтва ім. І. Труша – нині коледж декоративного та ужиткового мистецтва (1951, 1953 – 1958): учителі з фаху – О. Шатківський, К. Звіринський та О. Музика. У 1958 році Д. Шайнога переїхав у Тернопіль, розпочавши трудову діяльність старшим методистом із образотворчого мистецтва в обласному Будинку народної творчості. Від 1964 року працював живописцем-монументалістом у Тернопільському відділенні (згодом – художньо-виробничих майстернях, комбінаті) Художнього фонду УРСР.

Творив мистець у галузі станкового (пейзаж) і монументального живопису. Від 1960 року Д. Шайнога був учасником обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок (Тернопіль, Львів, Київ, Москва, Пенза /обидва – РФ/).

Перша персональна виставка художника відбулася в 1994 році в галереї обласної організації Спілки художників України та обласному художньому музеї, наступна – у 1999 році. Від 1994 року Д. Шайнога лауреат обласної мистецької премії ім. Михайла Бойчука. Вагоме місце в доробку художника займають полотна, написані під час творчих поїздок по р. Єнісею, у Саянські (Сибір, 1968), Кавказькі (Абхазія, 1984), Карпатські, Кримські гори. Помер Д. Шайнога 4 лютого 2005 року.

Похований у с. Станіславчику Бродівського району Львівської області.

Твори мистця зберігаються у фондах Тернопільського художнього та краєзнавчого музеїв.

У 2006 році відбулася посмертна персональна виставка художника.

 

ДУШІ ОНОВЛЕННЯ…

Спільною молитвою, 12 жовтня 2018 року «офіційно» закрито виставку сакрального мистецтва із фондів музею «Дорога до світла», присвячену 1030-літтю хрещення Руси-України.

Отець Іван Січкарик –  український релігійний діяч, священик УГКЦ, перший доктор біблійного богослов’я з України, викладач Тернопільської вищої духовної семінарії імені Патріарха Йосифа Сліпого, священослужитель храму Пресвятої Трійці (Тернопіль) провів реколекцію «Духовні важелі моралі» учням Тернопільської Української гімназії імені Івана Франка, Тернопільського навчально-виховного комплексу «Школа-колегіум Патріарха Йосифа Сліпого», Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 24, працівникам та відвідувачам Управління праці та соціального захисту населення в місті Тернопіль, зацікавленим бажаючим.

Наукові співробітники музею прочитали тематичні лекції: «Історична та мистецька цінність ікони» (Ольга Ревуцька), «Хрест, як основний символ християнської релігії та віри» (Наталія Українець), «Почаївська друкарня та її видання» (Олена Крупніцька), «Священичий одяг» (Галина Завіша).

Завершено зустріч спільним виконанням духовного гімну «Боже Великий, єдиний, нам Україну храни…».