РОЗКРИЛЛЯ СЛОВА ЛЮБОВІ

У день 85-річчя від народження Степана Будного – пам’яті талановитого поета-лірика у музеї відкрито виставку фондових матеріалів  «У променях згаслого сонця».

Представлені  документальні прижиттєві світлини (Степан Будний під час зустрічі з українським поетом Павлом Тичиною /1957 р./; Степан Будний під час зустрічі членів літературного об’єднання Тернопільщини з поетом Павлом Тичиною /Тернопіль, 1957 р./; Чернівецький державний університет /тепер – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,  де у 1950-их роках навчався Степан Будний: 1960-ті роки/; Степан Будний біля будинку редакції районної газети «Червоні зорі» /Микулинецький район: 1950-ті роки/; пам’ятник на могилі Степана Будного /Струсів Теребовлянського району: 1980-ті роки, скульптор В. Голофаєв/), рукописи віршів («Кожна гілка дзвенить», «Слово до студентів світу», ін.), конспекти студентських років, авторські видання, збірники спогадів та присвят уродженцю Струсова на Теребовлянщині («Молодий нащадок Прометея», «Людина до сонця йшла» – пісні Миколи Чорного на слова Степана Будного), аналізи творчого доробку та страдницької долі краянина зацікавлюють відвідувачів.

Біографічна довідка:

Будний Степан Франкович – поет, учитель, журналіст.

Народився 23 серпня 1933 р. в с. Струсів, нині – Теребовлянського району. Рано залишився без батька. Закінчивши середню школу, Степан вступив до Чернівецького університету, навчався на філологічному факультеті. У студентські роки брав активну участь у літературних вечорах, публікував свої поетичні та прозові твори в університетській багатотиражці, обласній газеті «Радянська Буковина», у Тернопільському «Вільному житті».

Після закінчення навчання повернувся у рідний Струсів. Спочатку вчителював у Кровинківській семирічці. А згодом перейшов працювати у редакцію струсівської районної газети «Червоні зорі». Одночасно викладав українську мову і літературу у вечірній школі.

У березні 1958 р. в Тернополі відбувся вечір-зустріч з Павлом Тичиною. Тут Степан прочитав свій вірш «Звертання до Марічки» й отримав благословення від Поета.

Та жорстока доля надто мало виділила Степану Будному часу для життя, для радості й праці. Невиліковна хвороба прийшла несподівано Степан потрапив у Тернопільську обласну лікарню. Там, в онкодиспансері, він вступив у нерівний бій із страшною недугою. В безсонні ночі, у перервах між операціями створив більшу частину свого творчого доробку.

У часи тяжкої недуги поет звертався до Лесі Українки, вчився у неї мужності, нескореності, називав її своєю незрадливою учителькою.

Уже не хотіли слухатися руки, тільки чітко працював мозок. «Писати, писати до останнього подиху про народ, писати для народу».

Степан Будний помер 22 червня 1958 р. Похований у Струсові.

Посмертно видано книги Степана Будного «Людина до сонця йде» (1961), «Поезії» (1972), «Син землі» (1997).

У Тернополі його іменем названа обласна літературно-мистецька премія. Посмертно, у 1991 р. С. Будний був прийнятий у члени Спілки письменників України. У Струсові, на батьківщині поета, в середній школі, яка носить його ім’я, 26 жовтня 1991 р. відкрито музей.

Поетичний доробок Степана Будного не такий уже й великий, але без нього не можна уявити своєрідність української поезії кінця 50-х початку 60-х років XX століття. Він збагатив пашу лірику новою тематикою, новими жанрами й інтонаціями. Поет створив неповторний лік ліричною героя, яскраво виразив дух гуманізму, свободи, полі до життя, і в цьому сила його поезії. Виступав також з перекладами віршів, прозових творів, літературно-критичними статтями. Його твори перекладали білоруською, молдавською, польською російською та іншими мовами.

ВІДЛУННЯ ТАЛАНТУ

Пошановуючи 97-річчя від народження заслуженого працівника культури УРСР Василя Зуляка у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї експонується виставка фондових матеріалів «Трембітала доля майбуття…».

Документальні світлини «ведуть» відвідувачів у минувшину: виконавці оркестру народних музичних інструментів (1956 р.); кобзи оркестрові конструкції майстра Василя Зуляка: дві великі й середня. (1960-70/?/ роки); листи письменника Максима Рильського до Василя Зуляка, керівника оркестру українських народних інструментів (1962 р.); Ярослав Кривецький  – робітник, ветеран праці Мельнице-Подільських експериментальних майстерень (1980 р.); народні музичні інструменти на виставці виробів Мельнице-Подільських експериментальних майстерень (1980 р.); народні музичні інструменти на виставці виробів Мельнице-Подільських експериментальних майстерень (1980 р.) тощо.

Концертну діяльність самодіяльного народного оркестру українських народних інструментів Мельнице-Подільського Будинку культури, очолюваного Василем Зуляком, засвідчують рідкісні афіші 1960-их років.

Представлену тематичну «бібліотеку» науково-популярних та академічних видань (історико-краєзнавчий збірник наукових праць «Літопис Борщівщини», «Тернопільський Енциклопедичний Словник», ін.) збагачує упорядкована Ю. Кройтором книжка «Василь Зуляк – людина і митець».

Подано також касету «Останній кольоровий фільм про батька».

«Мельницьким», вишитим у 1960-их роках, рушником-оберегом обрамлено живописний портрет Василя Зуляка,  намальований Євгеном Шпаком (2011).

Біографічна довідка:

ЗУЛЯК Василь Олександрович (19.08.1921, с. Гермаківка, нині Борщівського району Тернопільської області – 20.07.1992, смт Мельниця-Подільська Борщівського району Тернопільської області) – виконавець на народних інструментах, майстер із виготовлення, реставрації, реконструкції та вдосконалення українських народних музичних інструментів. Заслужений працівник культури УРСР (1966). Музичну освіту здобув приватно у місцевих скрипалів Якова Яреми та Гефнера. Грі на народних інструментах навчався у Андрія Маличка, майстерності з виготовлення музичних інструментів – у Григорія Каськуна. Був завідувачем клубу у Гермаківці (1939 – 1940); директором (1940 – 1941), художнім керівником (1948 – 1968) Будинку культури у Мельниці-Подільській, засновником, керівником і диригентом одного з перших повоєнних оркестрів українських народних інструментів, керівником майстерень з виготовлення українських народних інструментів при ньому. Оркестр значною мірою став прообразом для створення самодіяльних та професійних колективів такого типу в Україні. Водночас 1968 – 1982 – керівник організованих ним виробничих експериментальних майстерень Музичного товариства УРСР у Мельниці-Подільській. Наявність цих майстерень сприяла формуванню оркестрів та ансамблів українських народних інструментів у різних регіонах України у 60 – 80-их рр. ХХ ст. Зуляк удосконалював ті рідкісні українські народні інструменти, які б надавали звучанню оркестру найяскравішої національної тембрової колоритності. У різні роки реконструював і виготовив сопілки, концертні цимбали у 3-ох модифікаціях, ліру, козо-бас, волинку (козу), гуслі. Йому належить пріоритет у відродженні сурми та кобзи.

РЕАЛІЇ ЗАДУМАТИСЯ ЗМУШУЮТЬ…

DSC02561

Придонецька Авдіївка дотепер залишається напруженою зоною російської військової агресії на східних теренах України. Колишній захисник цілісності земель батьківщини Олесь Кромпляс оформив мандрівним фотопроектом особисту фотосесію   завваженого промислового регіону.

Відтак, 17 серпня у музеї відбулася презентація фотовиставки «PROMKA» за участю ветеранів війни в Афганістані, сьогоднішніх військових та добровільних оборонців, громадських активістів, пересічних зацікавлених.

Присутнім виповів державницьку позицію заступник голови Тернопільської обласної державної адміністрації Юрій Юрик.

Повірити у боєздатність силових структур та Збройних Сил України закликав голова Тернопільської обласної організації Спілки офіцерів України Олександр Варакута…

Проект експонуватиметься до 1 вересня.

Пізнавальні канікули з музеєм

«Масові запросини», проведені у Міжнародний день захисту дітей, оправдали сподівання, «підказали» способи вдосконалення подальшого зреалізування науково-просвітницької програми музею «Назустріч» – для дітей з особливими потребами.

«Позитив» запропонованого заполонив Тернопіль. І … О, диво!

На чисельні прохання керівників пришкільних таборів «алярмово» було розроблено нову музейну програму – «Пізнавальні канікули з музеєм»: удосконалено, розширено попередні напрацювання…

Логотип намалював «спеціально» – завідувач художньо-реставраційного відділу музею Андрій Чернець.

Відтак, упродовж 5 – 8 та 12 червня проведено тиждень зустрічей школярів. Одразу у 13-ти локаціях («Натіпала молодиця біля клуні конопель» +майстер-клас з прядіння; «Якби мені рубель та качалку, якби мені дівчину Наталку…» + майстер-клас з прасування домотканого полотна рублем; «Вибійковий дивосвіт» + майстер-клас з вибійки по тканині; «Минулого нашого краю для допитливих чомучків» + гра-розкопки «В пошуках скам’янілостей»; «Мистецтво жити гарно, або дещо про екологію Тернопільщини»; «Зелені скарби Тернопілля»; «Подорож у світ первісної людини»; «Чи козацького ти роду?» + конкурс «Козацькі забави»; «Хустка та намітка оберіг жіночої краси» + майстер-клас з пов’язування хустки та намітки; «Освіта на Тернопільщині»; «Давній Тернопіль крізь призму історії вулиць та визначних будівель. На перехресті минулого та сучасності»; «Свідки століть»; Пригодницький квест) діти практично проявляли свої здібності та знання. Зокрема, в нас побували учні: Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3 з поглибленим вивченням іноземних мов, Тернопільської Української гімназії ім. Івана Франка, слухачі Освітнього табору «Space Camp», літнього табору Креативної студії «ІРИска», літнього мовного табору – «Перші Київські курси іноземних мов» та інші (загалом – 17 груп).

    

Ми готові задовільнити будь-які «захцянки» бажаючих.

Ласкаво просимо!

РАЗЮЧІ СПАЛАХИ ОБ’ЄКТИВА…

DSC02561

Із 13 червня, упродовж кількох тижнів, експонуватиметься виставка фотографій Олеся Кромпляса «PROMKA» – про події у промисловій зоні Авдіївки та її захисників.

PROMKA – це серія чорно-білих фотографій та полароїдних знімків про українських героїв, котрі щодня в нелюдських умовах, під постійними обстрілами виконують свій обов’язок з оборони української державності. Ці роботи були зняті протягом жовтня – листопада 2016 року.

Автор фотопроекту – учасник Революції Гідності, активіст, доброволець, журналіст та воєнний кореспондент. Боєць добровольчого батальйону «Азов», учасник звільнення та оборони Маріуполя, учасник Іловайської операції, знімав репортаж у Новому терміналі Донецького аеропорту.

Представлені 50 чорно-білих світлин – разючі фотомиті реалій теперішньої війни на Сході України.