Долі стражденна дорога…

На відзначення 90-ліття від народження Івана Гнатюка – українського поета, прозаїка, перекладача, члена Національної спілки письменників України (1967), лауреата обласної літературної премії імені Маркіяна Шашкевича (1995),  Національної премії України імені Тараса Шевченка (2000), учасника визвольних змагань УПА у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї експонується виставка фондових матеріалів «Поклик власної дороги».

Зацікавлюють відвідувачів прижиттєві видання творів (збагачені дарчими авторськими підписами), публікації періодики, рідкісні документальні світлини.

 Біографічна довідка:

Гнатюк Іван Федорович народився 27 липня 1929 року в с. Дзвиняча Кременецького повіту Волинського воєводства (нині – Збаразький район Тернопільської області) у бідняцькій селянській сім’ї. Навчався в Кременецькому педагогічному  училищі (від 1947). У 1948 заарештований за звинуваченням у співробітництві з ОУН, засуджений до 25 років таборів. Покарання відбував на Колимі (Російська Федерація). 1956 звільнений за станом здоров’я. Працював у радгоспі Миколаївської області. Згодом переселився до Борислава. Друкуватися почав у 1960-их роках. Від 1965 року опублікував 16 збірок поезій та 4 збірки прози, серед них: книги спогадів «Бездоріжжя» (2002) та публіцистики «Свіжими слідами» (2004). Переклав окремі твори білоруських, польських, серболужицьких поетів. Окремі вірші І. Гнатюка перекладено білоруською, естонською, іспанською та російською мовами.

В останні роки українські художньо-літературні журнали та письменницька газета стали щедро друкувати вірші Івана Гнатюка, писані в колимських концтаборах. 1990 року вони видані окремою книжкою – «Нове літочислення».

За посередництва члена Національної спілки письменників України, поета, громадсько-політичного діяча Георгія Петрука-Попика 2001 року у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відбулася зустріч Івана Гнатюка з колективом, присвячена 10-річчю незалежності України.