Зразки зброї козацької доби

1. «Якщо ти вистрілиш у минуле з пістолета, майбутнє вистрілить у тебе з гармати…»  

     Так уже сталося, що брати до рук зброю українцям доводиться і в третьому тисячолітті. Нашу державу не раз намагалися розділити, привласнити, пошматувати, або взагалі стерти з лиця землі. Проте щоразу тріумф Козаччини не дозволяв нам загинути у вирі історії, щоразу українці давали відсіч ворогу та відстоювали рідну землю, навіть ціною власного життя. Так було декілька століть тому, так є і сьогодні. 

Тому пропоную екскурс у минуле для того, щоб ознайомитися зі зразками 🛡️зброї козацької доби🛡️, що знаходяться в залі стародавньої, середньовічної та нової історії ТОКМ.

     Українське козацтво збагатило вітчизняну та світову військову практику самобутнім озброєнням. Як і у всіх арміях світу того часу, основна роль належала холодній зброї, застосування якої диктувалося недосконалістю вогнепальної. 

На початку Визвольної війни, тобто до 1648 р., основною зброєю була 🛡️шабля – символ волі та бойового побратимства. Шаблі використовували не надто криві й не дуже довгі, зате гострі: «… як рубоне кого, то так надвоє й розсіче, одна половина голови сюди, а друга туди». Їх носили на лівому боці й прив’язували на два кільця, одне вгорі, а друге нижче середини, вузеньким ремінцем за пояс. Шабля була настільки необхідною запорізьким козакам, що в їхніх піснях завжди називалася «шаблею-сестрицею, ненькою рідненькою, панночкою молоденькою». 

   «Ой панночка наша шаблюка!

З бусурманом зустрівалась,

Не раз, не два цілувалась».

     Також помітну роль в озброєнні козаків відігравав 🛡️спис, який використовувався як піхотою, так і кіннотою. Простота конструкції та технології виготовлення, що давали можливість вразити ворога на відстані, робили його дуже популярним видом зброї не тільки серед козацтва, а й серед повсталих селян. Деякі списи виготовляли з вістрями на обох кінцях і ними можна було класти ворогів «і туди, і сюди».

   Слід згадати про ще один вид озброєння козаків – 🛡️лук, який в ті часи майже не поступався в далекобійності рушницям, не кажучи вже про влучність. Вправний стрілець міг за хвилину випустити до 20 стріл на 300 кроків. Крім того, луками користувалися козацькі диверсанти, щоб воювати по-тихому.

        Наприкінці XVI – на початку XVII ст. козаками починає широко застосовуватись

 🛡️вогнепальна зброя. Зокрема, дуже поширеними стали самопали, аркебузи, мушкети, пістолі та рушниці. Як і холодна зброя, вогнепальна у козаків також була в основною трофейною. 

🛡️Рушницями й пістолями запорожці особливо любили шикувати і звертали на них велику увагу, оздоблюючи дорогою оправою та прикрасами, й завжди намагалися утримувати в чистоті. 

       Козацька артилерія складалася з 🛡️гармат переважно місцевого виробництва, метал для яких виплавляли на руднях України – київських, чернігівських та інших, а також трофейних.

 🛡️Фальконет – малокаліберна гармата, з якої стріляли невеличкими свинцевими ядрами. Їх використовували при обороні козацьких таборів. 

🛡️Мортира використовувалась у XVI – XVIII ст. для салютної, а також бойової стрільби.

 Стріляли гармати чавунними та залізними ядрами, гранатами, запалювальними снарядами, картеччю й зарядами в торбинах, наповнених порохом і кулями. 

Особливо високим рівнем гарматної справи й виробництва зброї відзначалася Запорізька Січ. Ковалі, зброярі, ливарники виготовляли тут рушниці, списи, шаблі, виливали ядра та гармати. Розвиток такої потрібної справи не відставав від загального європейського прогресу. Головними містами простою та утримання генеральної гармати під час гетьманування Богдана Хмельницького був Переяслав, Юрія Хмельницького – Корсунь, Івана Брюховецького – Ромни, Івана Самойловича – Короп. До цього слід додати, що за наказом гетьмана Івана Мазепи в гетьманській столиці Батурині спеціально було споруджено ливарню, де виробляли гармати.

   В експозиційному залі стародавньої, середньовічної та нової історії ТОКМ представлені зразки козацького озброєння. Радують око декілька зразків бойових оригінальних гармат (є і муляжі), серед них: гармата салютна XVIII ст., гармата бойова – мортира, що використовувалася в основному для захисту міст. Зараз вони у стінах нашого музею завмерли у вічному спокої, а в минулому були учасниками численних сухопутних баталій. 

   У вітрині залу можна побачити наконечники списів XVI ст., порохівниці XVII ст., виготовлені з рогу, ложе рушниці, оббите залізною бляхою з гравірованим рослинним орнаментом. Поряд розміщена односічна (на кінці двосічна) плоска шабля XVII ст. з зображенням лева і візерунком.

  Серед музейних артефактів особливої уваги і пошани заслуговує шабля Яна Собеського, що зберігається у фондовій колекції «за сімома замками». Дана шабля з золотим дарчим написом, подарована імператором Священної Римської імперії Леопольдом I польському королю Яну III Собеському, переможцю знаменитої битви із військом Османської імперії, що відбулася 1683 року під Віднем.

    Вище названі експонати використовуються для ілюстрування реальних історичних подій, тісно пов’язаних з історією Тернопільщини, і хочеться вірити, що їх споглядання надихне наших шановних відвідувачів до вивчення героїчного минулого рідного краю.

   Оксана Зборівська, науковий співробітник ТОКМ.