Майстер пензля Андрій Наконечний

До 115-річчя від дня народження художника

В останній весняний день хочемо вшанувати пам’ять людини, життя якої розпочалося з успішних творчих злетів у міжвоєнний період і до підпілля в радянську добу. Довгий час ім’я художника-неовізантиста Андрія Наконечного було у забутті, на яке він себе прирік з власної волі, щоб уникнути репресій. Та, попри важку долю, Андрій Михайлович не полишив улюбленої справи, не втратив національної гідності при тоталітарному режимі, жив спогадами і мрією про волю України. Дослідження його мистецької творчості, політичної та громадської діяльності викликає великий інтерес багатьох дослідників та науковців (Віра Стецько, Михайло Лисевич, Христина Довгалюк, Микола Литвин та ін.).

31 травня 1905 року в сім’ї Михайла та Пелагії (з дому – Когут) Наконечних в с. Урмань на Бережанщині, народився син Андрій. Батько, помітивши, що син має здібності до малювання, віддав його до столярної майстерні далекого родича Михайла Когута. Під час служби у польській армії (1926-28) А. Наконечний тяжко захворів і його було відкликано від строкової військової служби, згодом навчався малярства у приватній школі професора Гофмана. У 1929-33 рр. студіював у школі професора Альфреда Терлецького, яка діяла при Краківській Академії Красних Мистецтв. Професор Кароль Гомоляш порадив Андрію ґрунтуватися на релігійному живописі в традиціях візантійського малярства, це найбільше імпонувало  художнику. Андрій Наконечний брав активну участь у мистецькому житті Кракова. Тут він входив до мистецького об’єднання «Зарево», займався оформленням книг та мав персональні виставки у Кракові.

Його творчість була багатогранною й однаково успішною в жанрі іконопису, портрета й пейзажу. Однак релігійний живопис став головним у його малярстві. 1932 року Андрій Наконечний разом з колегами Дем’яном  Горняткевичем, Андрієм Лепким і Михайлом Зорієм розписав церкву в селі Настасів Тернопільського району. Розписи та образи, створені майстром, дивом збереглися і сьогодні.

1934 року митець брав участь у збірній виставці АНУМ (Асоціація Незалежних Українських Мистців) у Львові. 1938 року відбулася конкурсна виставка, в якій молодий художник став переможцем у жанрі релігійного малярства. У червні-липні 1939 року він брав участь у виставці сучасного релігійного мистецтва у Кракові, на яку подав 12 образів.

1938-39 рр. – копіював фрески каплиці Чесного Хреста в резиденції польських королів Вавель у Кракові на замовлення Андрея Шептицького.

Ще однією роботою майстра на прохання митрополита був портрет Івана Мазепи. Андрей Шептицький активно листувався з художником, давав фахові рекомендації та зауваження, щедро винагороджував за роботу.

У роки війни А. Наконечний переїхав до Львова, де, крім малярства, займався політичною діяльністю, зблизився з націоналістичною молоддю, брав участь в Акті відновлення державності України 1941 р. В уряді Я. Стецька займався питаннями культури та мистецтва. Розпочалися нацистські репресії, художник уникнув арешту, але більшість його творів (ікони, портрети, пейзажі) пропали, оскільки гестапо розгромило його квартиру-майстерню у Львові.

Повернувшись у рідне село, в 1943 р. Андрій одружився з Євгенією Юрковською. З приходом радянської влади, щоб уникнути переслідувань, він записав собі лише чотири класи освіти і пішов працювати у каменоломню, лісництві, згодом малював дорожні знаки у Бережанському шляховому відділі, з яким незабаром переїхав до Тернополя. У 1940-их роках художник малював здебільшого пейзажі, краєвиди рідного села – «Урманські поля», «Умань. Партакова хата», «Полукіпки» (зберігаються у фондах нашого музею).

Окремі роботи були знайдені випадково, зовсім недавно, коли розбирали стару стодолу на колишній садибі Наконечних. Син Зеновій часто згадував, що батько підпільно малював карикатури на Сталіна. Ймовірно, художник підтримував зв’язок із Романом Шухевичем, через зв’язкову Г. Дидик міг передавати йому свої роботи.

Від 1973 р. паралізований Андрій Наконечний, прикутий до ліжка, попри все, не переставав цікавитися мистецтвом та літературою. 15 вересня 1983 р. життя мистця обірвалося, похований у Бережанах. Вже після його смерті, в незалежній Україні, ім’я художника-неовізантиста було повернуте із забуття на сторінки історії української культури.

Перша виставка творів Андрія Наконечного відбулася у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї в 1991 році і це стало справжнім новим відкриттям. Пізніше були виставки: у нашому музеї (2000, 2005, 2010, 2015), Бережанському краєзнавчому музеї (1991, 2005), Львівському Палаці Мистецтв (2000, 2005).

У фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею зберігаються близько 160 експонатів творчої спадщини художника: ️ікони («Святий Миколай»), картини («Оголена», «За байраком-байрак»),️ портрети («Сестра мами – Олена» та ін.), ескізи та начерки до ікон, ️листівки та образки з репродукціями ікон мистця, ️рисунки (люди, природа, побут), декоративні композиції, фрагменти квіткових орнаментів, ️фотосвітлини, листи, ️афіші виставок.

Більшість експонатів передані сином живописця – Зеновієм Наконечним для збереження та популяризації творчості свого батька і нашого земляка, талановитого художника-неовізантиста, іконописця та громадського діяча – Андрія Наконечного.

Ірина Лисак, науковий співробітник музею

Переглядайте відео на нашому YouTube-каналі: https://www.youtube.com/watch?v=yxVLjKRsQcU