Главная / Зустрічі / Тим, хто врятував світ

Тим, хто врятував світ

29 Квітня, 2024
Оновлено 2024-05-15 10:30:22

Їх було понад 4000

мешканців Тернопільщини – ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС

Їх залишилось 2909

Вони поділись спогадами…

Чарторинський Володимир Юрійович

–

полковник медичної служби ЗСУ. Має 8 наукових праць та монографію у співавторстві.

Брав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році на посаді провідного терапевта-радіолога оперативної групи, слідкував за здоров′ям персоналу та рівнем радіації у найнебезпечнішій 30-кілометровій зоні.

Він згадує, що ситуація була як фільмах про війну: на дорогах багато військової техніки, блокпости, колони спецтехніки. На узбіччі – таблички «З’їзд на узбіччя суворо заборонений!», «В’їзд у ліс небезпечний для здоров’я», «Небезпечно. Радіація» та інші.

В. Чарторинський став ініціатором створення та першим головою Тернопільської обласної організації «Спілка Чорнобиль».

Нагороджений орденом «За мужність ІІІ ст.», «Хрестом доблесті ІІ ст.», медаллю ООН «За заслуги» та іншими відзнаками.

Деркач Олександр Станіславович

–

заступник командира роти пожежних машин.

Був задіяний у роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986-1987 роках.

У підпорядкуванні 21-річного Олександра було 60 осіб і техніка. Тогочасні ЗМІ розказували, що у «Рудому лісі» працюють роботи.

А він згадує, як насправді у ліс йшли люди, рубали гілки, розпилювали дерева, а вже потім йшла техніка.

Нині О. С. Деркач – голова ТООІ ВГОІ «Союз Чорнобиль України». Допомагає побратимам відстоювати свої права. Разом з іншими чорнобильцями він провів реекспозицію та оновлення музею «Чорнобильське відлуння». За словами доктора філософії, професора Володимира Шовкошитного, Такого музею немає в інших містах України.

Олександр Станіславович отримав багато відзнак й нагород, але не любить про це говорити.

Гаврилюк Іван Степанович

–

командир взводу. Брав учать в очистці території біля третього та четвертого реакторів, “валили” та захоронювали «Рудий ліс», проводили дезактивацію населених пунктів.

Згадує, що постійно відчували металево-солодкуватий присмак у роті при роботі в зоні відчуження, незважаючи на захисні маски, очі сльозились, захворюваність особового складу значно зросла, двоє померли.

Іван Степанович неодноразово був нагороджений грамотами та медалями.

З 26 лютого 2022 року по 09 лютого 2024 року перебував у Збройних Силах України і проходив службу в оперативно-тактичному угрупуванні “Лиман”.