До питання локалізації ЛІТОПИСНОГО «БОЗКОУ» (археологічні, архівні, літописні джерела)

Достовірна локалізація літописних градів часів княжої Русі є одним із пріоритетних завдань сучасної історичної науки. Використання різноманітних даних археології, літописів, латиномовних актів, опублікованих у ХІХ ст., картографії, а також попередні описи дослідників ХІХ – поч. ХХ ст. дає можливість з впевненістю стверджувати, де були розміщені міста «Тєрєбовль, Выгошєвъ, Даниловъ, Кременець, Микулинъ, Моклєковъ, Събыражь, Стожькъ, Шумьскъ». 

Сьогодні до них можна додати ще і літописний «Бозкоу», який вперше згадується в Іпатіївському літописі у 1209 році. Даний літопис неодноразово публікувався і в залежності від рівня знань редакторів цих видань назва «Бозкоу» трактувалася як помилка копіїста і відповідно визначалася як літописні гради: Белз, Биковен, Буськ. 

 Вперше село під назвою «Городище або Бозко» (Horodysze alias Bozko) згадується у актових документах під 1510 роком. З 1511 року селом «Беск або Гродзіско» («Besk alias Grodzisko») розпочала володіти Ядвіга – донька Петра Сєнінського, яка була заміжня за Марціном Кам’янецьким гербу Пилява. Всі ці актові латиномовні документи зберігалися у архіві кляштору оо. Домініканців у Підкамені і були опубліковані о. Садоком Барончем у ХІХ ст.

 Не викликає сумніву, що Бозко і Беск це одне і теж саме село, яке було розміщене на березі річки Серет. У часи пізнього Середньовіччя досить часто в актах фіксуються подвійні назви сіл, хоча в різні роки ці назви можуть дещо відрізнятися. Назва села 1510 року повністю відповідає назві граду Іпатіївського літопису. Після монгольського погрому 1241 року Бозко було знищене і згодом північніше нього виникло село Городище, яке в пам’ять про минуле мало подвійну назву – «Городище або Бозко». Про нього вперше почали згадувати о. Петро Бєлиньський, історик Антоні Шнайдер, директор гімназії Владислав Сатке, археологи Богдан Януш і Влодзімеж Антонєвич. 

  Починаючи з 1988 року, автор разом із працівниками експедиції, яку він очолював, на терені цього городища проводив археологічні розвідки і шурфування. Городище займає мисоподібний виступ (1250х625 м), який поступово понижується в бік річки Серет. Висота мису над рівнем останньої 15–35 м.

 Археологічний комплекс складався з городища, двох селищ і некрополя, що займав площу біля 30 гектарів. На терені городища нам вдалося локалізувати місце знаходження склоробної майстерні по виготовленню намистин, перснів і браслетів. Також на поверхні городища знайдені декілька ювелірних ливарних формочок з вапняка і рожевого пірофіліту. Зазначимо, що найбільшу групу предметів старожитностей становлять вироби зі скла.

 Нами зібрана найбільша колекція уламків скляних браслетів, загальною кількістю понад 1180 екземплярів, третина яких синього кольору візантійського виробництва. Намистин виявлено понад 450 штук. За формою вони двочленні, круглі, реберчасті, ромбоподібні. Також нами знайдено 53 скляних перснів жовтого, синього, зеленого, фіолетового, блакитного забарвлення. 

Серед інших виробів зі скла виділяються уламки чарок, бокалів, медальйонів, підвісок. Велику групу християнських старожитностей становлять бронзові хрести-енколпіони (4 екз.), натільні хрестики (9 екз.), хрестоподібні підвіски; кам’яні натільні хрестики виготовлені з різних порід каменю, зокрема серпентину. Про зовнішньоекономічні зв’язки свідчать знахідки 9 просвердлених черепашок каурі, які походять з Червоного моря. 

Окрему групу старожитностей становлять предмети озброєння: спис, дротик, наконечники стріл, булава, кістені. Керамічний комплекс представлений горщиками, мисками, вузькогорлими глечиками, кринками, амфорами.   

        Таким чином, на основі сукупності даних археології, архівних актів, свідчень літописів, картографії ми з впевненістю можемо локалізувати літописний «Бозкоу» поблизу с. Городище Тернопільського району.   

На фото: Карта часів Другої Речі Посполитої 30-х рр. ХХ ст. із зображенням урочища Бозек (Bozek), яке знаходиться південніше с. Городище.

Гаврилюк Олег, завідувач відділу, керівник Волинської давньоруської археологічної експедиції музею.