9 вересня 1944 року відбулося підписання Угоди між УРСР та Польським комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі та польських громадян з території УРСР, що стало початком масових депортацій українців з їх етнічних земель із Лемківщини, Холмщини, Любачівщини, Надсяння, Західної Бойківщини. Загалом під проведенням акції було переселено 482109 осіб (122454 українських родин), зокрема, на Тернопільщину – близько 170 000 осіб.
6 травня 1947 року уряди ПНР і УРСР оголосили спільну заяву про закінчення переселення поляків із території УРСР до Польщі і українського населення з території Польщі до УРСР.
Цю трагедію називають по-різному: репатріація, евакуація, добровільне повернення в Україну, проте насправді це було примусове виселення, насильницьке позбавлення права українців жити на землі дідів-прадідів.
На виставці «Вирвані з корінням…» (до 78 річниці депортації етнічних українців з території Польщі), що експонується в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї, представлено чорно-білі та кольорові фотокартки з родинних архівів переселенців, рідкісні книги, карта Лемківщини та копія Закону України «Про визнання депортованими громадян України які у 1944-1951 рр. були примусово переселені з території Польської Народної Республіки на територію СРСР» тощо.
Родзинкою виставки є автентичні жіночі святкові костюми, привезені із села Заліська Воля Ярославського повіту (Надсяння) та село Чарне Горлицького повіту (Лемківщина) 1930-ті рр.
Трагедія депортованих українців – це та сторінка в історії нашої держави, яка не може бути забута. Людей вигнали з їх домівок, змусили покинути ліси, поля, нажите тяжкою працею майно. Цей злочин не забувається. Виставка «Вирвані з корінням…» доносить до сучасного покоління велику трагедію, яку пережили їх предки та земляки.
Наукові співробітники відділу фондів Любов Вдовин та Галина Завіша
