Виставка «Денис Лукіянович – визначний український письменник»

Народився майбутній літератор 13 вересня 1873 року в с. Городниця Гусятинського повіту над Збручем, у заможній родині Якова та Марії. Після навчання у Станіславській гімназії Д. Лукіянович закінчив юридичний факультет Львівського та філолого-історичний Чернівецького університетів (1900, 1907). Майже все життя займався викладацькою роботою (доцент кафедри української мови Львівського університету), громадською працею.

Як прозаїк 22-річний Лукіянович дебютував збіркою «Новели» (5 новел психологічного плану). Згодом у виданні «Буковина» 1899 р. окремою книжечкою вийшли «Багнітки» (змальовано трагедію родинного життя).

«Дуже ніжно написали-сте Ви таку правдиву й сумну, і дуже часто лучаючуся в житті, таку драму фамілійну» – похвалила цей твір Ольга Кобилянська.

Цікава асоціація: багнітки – це сережки з верб чи інших дерев, що падають на землю. Їх топчуть, не жалуючи. Цей образ «опалого цвіту» буде згаданий і в пізніших творах.

Особливо любив письменник квіти («Не бачив квітів», «Білі нарциси в’яли», «Цвіт цикорії»). Між іншим, і своїм синам дав незвичні імена – Нарциз і Гіяцинт. Цікаво, що в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї зберігається сигнальний примірник «Багніток» з правками письменника.

У творчому доробку Дениса Лукіяновича є й твори більшої форми – дилогія « За Кадильну» та «Від кривди», роман «Філістер» (присвячений «пані Марії Грушевській»).

Зовсім замовчувалися твори письменника стрілецької тематики (1917 – 1935). Герої цих творів прагнуть стати під стяг Вільної України (збірка «Під свій прапор»), про історію формування частин Українських січових стрільців – в оповіданні «A se alienates», а збірка «Я – з більшістю» про еволюцію української національної свідомості на Буковині на поч. ХХ ст. Довгий час були «загублені» й дослідження Лукіяновича історії подвигу Українських січових стрільців на горі Маківка 1915 р.

Денис Лукіянович мав незаперечні заслуги перед українським громадянством як прозаїк, літературознавець, громадський діяч. Після 1946 року і до кінця свого життя він виступав як публіцист, критик, писав мемуари і художні твори. Загалом його критично-публіцистичні виступи складають біля 70 назв.

Він писав і про Осипа Маковея, Богдана Лепкого, Ольгу Кобилянську, Наталю Кобринську, Сидора Воробкевича, Михайла Яцківа ін. Здається, найбільше гордився авторством передмови до збірки Василя Стефаника «Земля» 1926 р. Взагалі його перо було гострим і влучним.

Не уникнув і кон’юктурності, пишучи про «возз’єднання» чи про Франка як затятого борця з церквою. Разом з тим його спогади про минуле містять багато фактичного матеріалу, а біографічна повість «Франко і Беркут» 1956 р., хоч і написана у відповідності з тодішніми настановами, передає колорит часу й місця дії (одне літо в Лолині, садиба священника Рошкевича в Карпатах, зародження кохання між Іваном Франком і Ольгою Рошкевич).

Мабуть, найвартісніший доробок літературознавця у цій царині – видання 1958 року «Листи Ольги Рошкевич до Івана Франка».

Денис Лукіянович до останнього подиху не випускав пера із рук. Працюючи, заснув назавжди у фотелі біля робочого столу на 92 році життя. Похований на Личаківському цвинтарі.

Творчість цього письменника в цілому заслуговує на те, щоб бути відомим нинішньому читачеві.

У фондових збірках Тернопільського обласного краєзнавчого музею зберігаються

прижиттєві видання Дениса Лукіяновича з дарчими написами,

рідкісні документальні світлини,

епістолярій,

рукописи (новела «Містер Петрук»,

нотатки  про діяльність Товариства наукових викладів ім. П. Могили).

Особисті речі (палиця, окуляри сонцезахисні, дерев’яне інкрустоване письмове приладдя, різьблені крісло та стіл) доповнюють матеріали, представлені на виставці «Денис Лукіянович – визначний український письменник», присвяченій 150-ти річчю від народження літературознавця.

Світлана Ковальчук, завідувач сектора відділу фондів ТОКМ