Слідами Великого Каменяра

В історію українського письменства ІВАН ФРАНКО увійшов як багатогранна творча і надзвичайно науково плідна постать. Він залишив величезну спадщину в безсмертних арсеналах української культури як поет, прозаїк, драматург, перекладач, літературознавець, критик, мовознавець, філософ, фольклорист, історик, етнограф, економіст, соціолог, бібліограф та ін.

Його літературна, публіцистична й наукова спадщина просто вражає: вона нараховує майже 6000 публікацій українською, польською, німецькою, французькою та російською мовами. Його успіхи в літературі і науці стали ще за життя всесвітньовідомими.

Як відомо, Іван Франко часто бував на Тернопільщині, зокрема у Бережанському, Гусятинському, Збаразькому, Підволочиському та Тернопільському повітах. Тут він черпав теми для багатьох своїх творів.

 Про перебування І. Франка на Тернопільщині досліджувало багато краєзнавців, але найбільше цією темою займалися Петро Медведик, Роман Горак, Ігор Герета, Богдан Мельничук, Віктор Уніат.

Серед франкознавчої літератури в бібліотеці обласного краєзнавчого музею є книжечка П. Медведика, І. Михайлюка «Іван Франко і літературна Тернопільщина», яка вийшла далекого 1963 року. В ній подані перлинки з життя і діяльності Івана Франка зібрані клопітливими літературознавцями. В них читач побачить великого Каменяра, його зв’язки з літераторами, митцями та інтелігенцією Тернопільщини, адже Іван Франко побував у понад 50 населених пунктах нашого краю.

 Розповідь розпочинається з часу навчання у Дрогобичі, де молодий Франко знайомиться в гімназійній бібліотеці із збірником української народної творчості – « Народні звичаї над Збручем» Г. Гальки, «Русалки Дністрової». Ці збірники дали йому першу уяву про побут, звичаї та народні пісні надзбручанського краю.

Пізніше Іван Франко, за посередництвом Є. Олесницького знайомиться з Тернополем, з В. Лучаківським, від якого придбав рукописну збірку приказок, зібраних в околицях Тернополя.

У лютому 1883 року шлях Каменяра проляже у с. Вікно, де на запрошення місцевого дідича Володислава Федоровича – пожиттєвого члена Палати панів Австрійської державної ради, буде впорядковувати родинний архів,

Улітку 1894 р. І. Франко приїжджає в Бережани до письменника Андрія Чайковського, який запросив свого літературного вчителя відвідати старовинні бібліотеки в селі Краснопущі та приміському селі Рай.

Також навідалися вони до Жукова, де парохом був священник, письменник, громадський діяч о. С. Лепкий.

1895 р. І. Франко перебував у с. Купчинці Тернопільського повіту, де тоді жив його близький друг – народний поет і громадський діяч Павло Думка.

З червня 1895 р. письменник разом із родиною відпочивав в с. Цигани (колись Борщівського району). Запросив їх до себе О. Глібовицький, родич А. Чайковського. Перебуваючи у Циганах, письменник виявляє великий інтерес до народного епосу, робить записи народної творчості.

Ще одна сторінка перебування Івана Франка на Поділлі стосувалась передвиборної кампанії на виборах посла (депутата) у Віденський парламент в Тернопільському виборчому окрузі, який охоплював Тернопільський, Збаразький та Скалатський повіти.

У 1895 р. І. Франко вперше побував на Збаражчині. Часто гостював Каменяр в Антона Грицуняка в селі Чернихівцях. У 1898 р. записав від нього легенду «Чоловіка не наситиш». 26 грудня 1895 р. у центрі Збаража відбулося народне віче за участю І. Франка. Розповідь Грицуняка на вічі про антинародну суть австрійської конституції дала письменникові матеріал для написання відомого сатиричного оповідання «Свинська конституція». «Оце оповідання не моя духовна власність. Я чув його у Збаражі, в Східній Галичині від старого селянина Антона Грицуняка, що оповідав се на народнім вічу».

24 травня 1896 року письменник їде в Тернопіль на передвиборчу радикальну агітацію. У своїх творах він зображає низку подій, що відбувалися в Тернополі. У кінці червня і на початку липня 1887 р. І. Франко як репортер «Кур’єру Львовского» перебуває у Тернополі на українській крайовій етнографічній виставці.

1911 рік. Громадськість міста знову урочисто зустрічає письменника, який приїхав читати поему «Мойсей» на запрошення організації «Учительська громада».

Тривалими, багатогранними й дружніми були стосунки письменника з фольклористом етнографом, літературознавцем Володимиром Гнатюком. Творчість І. Франка та знайомство з ним залишили глибокий слід у житті Богдана Лепкого.

Також автори розповідають про багатьох відомих краян, талановитих письменників, соратників І. Франка: К. Попович-Боярську, О. Маковея, П. Думку, Т. Бордуляка, С. Крушельницьку, А. Чайковського, М. Яцківа, Д. Лукіяновича та інших.

Сьогодні ми ще не спромоглися усвідомити величезне значення для розбудови європейської України творчих здобутків І. Франка. Зустріч зі справжнім Франком чекає на нас і бажано, щоб не у далекому майбутньому. Натомість ми маємо пам’ятати, що підготовка українського народу до здобуття державної незалежності була не просто потужно задекларованою, а й науково обґрунтованою у творчості найвидатнішого нашого письменника, відомого вченого та політичного генія І. Франка.

Марія Гайда, бібліотекар ТОКМ