Виставка «Фундатору та легенді географічного факультету ТНПУ ім. В. Гнатюка професору Йосипові Свинку – 90»

1945 рік. Зима. З Польщі в Україну їде поїзд. В промерзлих товарних вагонах без стінок – примусові переселенці з Перемишльського повіту… Серед них – хлопчик, загорнутий матінкою в теплу ковдру по самі очі.

Так майбутній професор Йосип Свинко прибув в Україну.

У 1960 році він, 26-річний, вже успішний учений, прийняв запрошення працювати в Кременецькому педагогічному інституті (нині ТНПУ).

Так в Тернопільській області з᾿явився свій перший геолог.

Разом з інститутом Йосип Михайлович переїхав у Тернопіль, став першим деканом природничого факультету ТНПУ ім. В. Гнатюка, ініціатором та організатором географічного факультету, а згодом і геологічного музею, природодослідником Тернопільщини та інших регіонів.

Кандидат геолого-мінералогічних наук, академік Української екологічної академії наук, почесний член Українського товариства охорони природи, українського географічного товариства, член Наукового товариства імені Т. Шевченка, відмінник освіти, відмінник охорони природи, номінант премії ім. В. Лучаківського «Кращі в Тернополі», дипломант Всеукраїнської премії імені Сергія Подолинського за вагомий внесок у розвиток науки, педагог, краєзнавець, щирий патріот і активний громадський діяч професор Йосип Свинко.

Ним написано 478 наукових праць, з яких десять монографій і п′ять підручників з грифом Міністерства освіти і науки України. Перший в Україні підручник з геології для природничих факультетів українською мовою теж був написаний Йосипом Михайловичем.

Коло наукових інтересів пана професора дуже широке: геолого-морфологічні дослідження, геологічна й географічна освіта; охорона природи, праці з історії, археології, еніології (за допомогою еніологічних методик здійснював новаторське дослідження тернопільських підземних ходів) та інших галузей знань. Він писав про культові споруди в гірських породах, про вчених і природодослідників, чиї імена незаслужено забуті, про примусове переселення українців польсько-українського пограниччя в 1944-46 роках, яке сам пережив у дитинстві.

Любов′ю і болем написані рядки книги про рідне село Ямна Долішня. Там нині росте ліс. Засушена гілочка липи з того лісу займає почесне місце на стіні квартири Йосипа Михайловича.

До 70- річчя переселення пан професор проробив важке і кропітке дослідження, зібрав з архіву списки вимушених переселенців, систематизував усю інформацію по роках, по тому, хто де загинув (на примусових роботах, в лавах УПА, в лавах радянської армії). Все це для того, щоб нащадки змогли знайти відомості про своїх рідних. Каже: «Вже шосте покоління тих переселенців ходить до школи. Хочу, щоб вони знали».

Його успіхи на ниві освіти і науки безперечні. Викладачі, студенти називали й називають досі пана професора світилом факультету. Він дійсно світла людина у всіх значеннях цього слова. Кажуть, що мудрість – це розум, поєднаний із добротою, а розум без доброти – хитрість. В очах нашого славетного вченого – мудрість, доброта, розуміння. Професія геолога стає червонокнижною. А таких геологів – педагогів як Йосип Михайлович – зовсім небагато. Патріот України та геологічної науки впродовж 55 років працював в одній установі – ТНПУ ім. В. Гнатюка, навчив та виховав величезну кількість студентів, учителів, науковців, природодослідників – є кому продовжити його справу. Його колишні студенти й досі кажуть: « Йосип Михайлович – мій гуру».

Його кредо – сумлінне, чесне виконання своєї роботи. «Літа цвіли не просто цвітом, а проростали у труді…»- це про нього. Каже, що завжди пам′ятав про те, що жити треба так, щоб не було соромно за свою діяльність, вчинки, слова.

Незважаючи на стовідсоткову зайнятість він знаходив час і допомагав усім, хто до нього звертався, зокрема і Тернопільському краєзнавчому музею: допоміг визначити велику кількість геологічних експонатів, в тім числі екземплярів ще Австро-Угорських часів, скласти план експозиції відділу природи, збирати взірці мінералів та порід для музейної колекції.

У фондах ТОКМ займають почесне місце і зберігаються особисті речі пана професора: геологічний молоток, зроблений на замовлення, польова сумка, з якою починались геологічні дослідження Тернопільської області ще в 1960-тих роках, барометр, компас, книжки з домашньої бібліотеки, фото, документи.

Вельмишановний Йосипе Михайловичу! Прийміть наші щирі вітання і побажання Вам доброго здоров′я, всіляких гараздів, душевного спокою та Божого Благословення!

До 90-ї річчя від дня народження нашого славетного земляка в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї функціонує виставка «Фундатору та легенді географічного факультету ТНПУ ім. В. Гнатюка професору Йосипові Свинку – 90».

Бочарова Л. В., старший науковий співробітник відділу природи ТОКМ