Історія духовного гімну України «БОЖЕ, ВЕЛИКИЙ, ЄДИНИЙ»

24 червня 2018 року у День незалежності України о 18.00 за Києвом українці всього світу синхронно, долаючи часові пояси, виконали духовний гімн України «Боже, великий, єдиний».

Таке масштабне і потужне виконання молитви за Україну продемонструвало неймовірну єдність українців у цілому світі, їх віру в Бога і свою країну. У проєкті взяли участь професійні та аматорські колективи, церковні хори, студенти.

Яка ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ цього пафосного, величавого твору?

Відомий український письменник і громадський діяч Олександр Кониський влітку 1884 р. відвідав Львів.

Тут його сердечно приймали як посланця з Великої України. Під псевдонімами Перебендя, Верниволя він друкував свої численні прозові твори, патріотичні вірші в галицькій пресі.

Перебуваючи у Львівській духовній греко-католицькій семінарії, О. Кониський по-дружньому розмовляв із семінаристами, спонукав їх до праці для свого народу та до «любові України – неньки».

В той час у Львівській духовній семінарії було створено комітет для підготовки і видання збірника пісень та хорових творів українських композиторів, який вирішено було назвати «Кобзар».

Комітет звернувся до Миколи Лисенка з проханням надіслати до нього свої твори. Не маючи адреси композитора, семінаристи вислали цей лист О. Кониському.

 У листі, зокрема, писали:

 «Ходить нам найбільше о те, щоби ми заспівали між українською родиною пісні, з котрих повіяло б новим життям, новими думками, новими шляхетними чуттями. Попри співи і пісні народні ліричного, любовного змісту, хай ідуть й інші нові пісні між народ». 

Далі вони просили покласти на музику добірні твори І. Франка, О. Кониського.

У листі – відповіді О. Кониський пише: 

«Я написав «Молитву українських дітей», а Лисенко завів її в ноти і прибрав дуже хорошу музику, котра тут усім дуже подобалася. На лихо, у нас не можна її надрукувати (за Емським указом 1876 в Російській імперії заборонено публікацію книжок українською мовою), а, на нашу думку, варто було б той гімн розповсюдити і в селах і в школах Галичини».

«Молитву» з нотами Кониський вислав до Володимира Шухевича з проханням, щоб видання було не розкішним, але якомога дешевшим, щоб і селяни могли його придбати, а гроші використати на видання «Кобзаря».

У відповіді В. Шухевич повідомляв про домовленість з літографією, умови і суму оплати за цю роботу. Він намагався делікатно повідомити про складність твору для дітей:

 «Позвольте тепер, що вискажу погляди наших людей на композицію. Она, як така, – прекрасна, але для дітей трудна до вивчення напам’ять. Темпо заповільнено. Я пробував своїх вчити – не здужали; Вахнянин хотів вивчити в школі, так на хлопцях було спізнати, що душа їх жару бажає. Тож розкажіть про се Лисенкові – яка його в тім думка. Она, яко молитва, – прекрасна, тільки не вкорениться між дітьми».

Автори не могли залишити поза увагою логіку зауважень про цей твір таких тямущих і авторитетних людей як В. Шухевич та відомий галицький композитор А. Вахнянин.

В дуже стислий час у музичну фактуру твору були внесені деякі зміни, автори відмовилися від призначення його для дітей і перевели його на жіночі голоси. На початку червня 1885 р. «Молитва» була надрукована у львівській літографії.

2 серпня «Молитва» була вперше виконана в Тернополі на літературно-музичному вечорі, проведеному з нагоди мандрівки львівських студентів на Поділлі. На цьому вечорі був присутній І. Франко, який залишив відгук про цю подію:

 «…Гімн той перший раз був виспіваний у Тернополі на вечерку під час мандрівки академічної молодіжі і визнав загальне одушевлення, надіятись треба, що той гімн, як і другії композиції, широко і швидко розійдуться по нашім краю, а особливо найдуть доступ до наших читалень та хорів селянських і міщанських і причиняться знаменито до будження руського духа та гарячої любові до тої Руси-України – цілої, великої і нероздільної помимо всяких кордонів».

Цю «Молитву» виконав місцевий жіночий ансамбль, який виступив на вечорі і в якому тоді співала юна Соломія Крушельницька з сестрами Осипою і Оленою.

Так, із Києва через Львів, Тернопіль почав своє життя цей небуденний твір нашої культури.

І сьогодні, як і 137 років тому, передана у вічний спадок рідній нації, дуже актуальна молитва – Гімн:

     «БОЖЕ ВЕЛИКИЙ, ЄДИНИЙ, 

       НАМ УКРАЇНУ ХРАНИ,  

       ВОЛІ І СВІТУ ПРОМІННЯМ 

       ТИ ЇЇ ОСІНИ»…

Любов Левенець, старша наукова співробітниця музею