Скульптура ЗБРУЦЬКОГО ІДОЛА у експозиції музею

Мандруючи експозиційними залами Тернопільського обласного краєзнавчого музею, у відділі стародавньої історії привертає увагу скульптура Збруцького ідола. На перший погляд, це величезний, вище людського зросту, кам’яний стовп. Однак, біля нього варто зупинитись і пізнати загадкову містичну історію знахідки, що вже друге століття збурює уяву археологів, етнографів, істориків, краєзнавців, зрештою, усіх, кого цікавить наше минуле.

     
Легендарний ідол знайдений у 1848 році саме на теренах нашого краю – в річці Збруч біля села Личківці, недалеко Гусятина, Тернопільської області. Історична пам’ятка з Тернопільщини експонується у Краківському археологічному музеї (Польща) ще з 1851 року і по сьогодні. Ідол, який представлений відвідувачам в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї, – це точна копія, у натуральну величину Збруцького ідола. Із спогадів працівників музею, які брали участь у створенні нової експозиції, дану скульптуру виготовляли спеціально для експонування. Над створенням копії ідола, витесаного з гіпсу, обклеєного пісковиком, працював відомий український скульптор Іван Мулярчук протягом 1980-1982 років.

    
В експозиційному просторі ТОКМ Збруцький ідол займає почесне місце, демонструючи наочністю дохристиянські вірування перших державних утворень на наших землях. Поруч знаходяться артефакти, які розповідають про історичний період становлення християнства Давньої Русі ІХ- ХІІІ ст. Адже, коли у 988 році князь Володимир прийняв християнство, він наказав усіх ідолів язичництва скинути у ріки. Така ж доля спіткала й Збруцького ідола. За іншою ж версією, добрий стан оригінальної пам’ятки свідчить про те, що її сховали для збереження у водах ріки самі віруючі, адже на скульптурі нема ніяких слідів пошкодження чи наруги, як це було з багатьма іншими язичницькими зображеннями богів.

     
Відразу ж після знахідки Збруцький ідол привернув до себе увагу наукової громадськості. Зображення на скульптурі неодноразово і неоднозначно трактувались. Чотири грані ідола пов’язували з порами року; три яруси зображень зіставляли з уявленнями про поділ світу на небо, землю і пекло або землю, сонце і зірки. Але все ж таки, науковці дотримуються однієї думки щодо характеристики зображення язичницького бога Світовида , де:
• у верхньому ярусі «мешкали» божества неба (Мокош – богиня родючості та врожаю, Лада – покровителька весняних польових робіт, Перун – бог грози і блискавки, покровитель воїнів, Дажбог – бог сонячного світла),
• в середньому ярусі знаходилися люди землі,
• в нижньому ярусі – підземне божество, потойбічний світ.

    
Збруцький ідол, ймовірно, один з найбільш унікальних та загадкових свідчень вірувань давніх слов’ян. Знайдений понад 170 років тому, він досі провокує дискусії, так і не розкривши перед нашими сучасниками усіх своїх таємниць…

Люба Вдовин, старший науковий співробітник відділу фондів ТОКМ