Він писав книги, а про нього писали вірші…
Нема суперників у нього,
Немає в нього ворогів,
Бо краєзнавець він від Бога
І лиш сьогодні правда в тім!
Ці рядки присвячені ГАСАЮ ЄФРЕМУ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ – відомому краєзнавцю, історику, пошуковцю, публіцисту і без перебільшення – людині з великої букви.
Невтомний слідопит Єфрем Гасай народився 1 квітня 1938 р. в селі Токи Підволочиського району. Зростав цікавим і допитливим хлопчиком. Коли йому було 7 років у селі розмістився штаб Першого Українського фронту. Малий Єфрем запам’ятав момент, як солдати пригощали його хлібом із «американською тушонкою», яка тоді була для нього делікатесом. А вже після закінчення війни хлопець вирішив дізнатися про подальшу долю односельців, які не повернулися з поля бою. Згодом він відшукав сліди тих, хто похований у селі. Місцевим вдовам допомагав писати листи для пошуку могил рідних. Перші пошуки увінчалися успіхом. І це так надихнуло Єфрема, що краєзнавча розвідка стала справою усього життя.
Після закінчення школи юнак пішов вчитися у Львівське училище зв’язку, а після навчання – отримав повістку в армію. Проте солдатська шинель не завадила улюбленій справі. Служив Єфрем Гасай у танковій частині м. Ульяновськ. І навіть там, товаришу по службі допоміг знайти родичів.
У 1960 р. Єфрем Олександрович приїхав у Тернопіль, влаштувався на роботу, одружився.
У 1973 р. почав працювати у Тернопільському краєзнавчому музеї, згодом закінчив історичний факультет Кам’янець-Подільського педінституту.
З 1989 р. – старший науковий редактор редакції Тернопільської обласної Книги Пам’яті.
А поміж цим, як археолог забутих імен, Єфрем Олександрович без утоми вів свої “розкопки”. Недаремно його життєвим кредом був «вічний пошук». Листи до пошуковця приходили як з різних куточків України, так із зарубіжжя – США, Аргентини, Канади, Бразилії, Польщі, Чехії. Завдяки невтомним старанням тернопільського слідопита сотні родин фронтовиків дізналися де похоронені їхні родичі; репресованим родинам повертав чесне ім’я їх батьків, а батькам – їх дітей, розвіяних лихоліттям війни; десятки вихованців дитячих будинків знайшли своїх батьків.
А скільки цікавих краєзнавчих нарисів і розвідок він написав! Не злічити… Єфрем Гасай – автор книг: “Село Токи та його околиці” (Тернопіль, 1992), “Не втомлюся шукати” (Тернопіль, 1998), “Повернуті імена” (Тернопіль, 2002), «Втрачені та знайдені» (2007), « Пам’ять Токів та їх околиць»( Тернопіль,2009), а також редактор і упорядник низки книг, член Всеукраїнської спілки краєзнавців і Національної спілки журналістів України.
Він учасник радіопередач і телепередач «Ключовий момент», «Жди меня. Україна», які були надзвичайно популярними.
Пошукова робота дала змогу чимало подорожувати, знайомитись і спілкуватися з багатьма людьми. Оселя Гасаїв завжди радо приймала гостей з близького і далекого зарубіжжя, які приїжджали на знайдені могили родичів.
Найбільшим бажанням для Єфрема Гасая було творити добро для щастя інших.
«ЯКЩО НЕ Я – ТО ХТО Ж?» – любив говорити він… А його праця, якій він присвятив все своє життя, була воістину унікальною.
На вшанування 85-річниці від дня народження відомого краєзнавця і пошуковця Єфрема Олександровича Гасая у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відкрита
Виставка фондових матеріалів «Повертав імена із забуття…» . На виставці представлені його особисті речі, фотоматеріали, грамоти, книги. У народі кажуть, що людина безсмертна доти, поки про неї згадують добрими словами і вдячністю. А життєвий шлях Єфрема Олександровича – незабутній!
Любов Вдовин, старший науковий співробітник відділу фондів ТОКМ
