Як у давнину прикривали волосся – символ богині неба, землі, багатства, розвитку духовних сил, енергії, плодючості, здоров’я та скорботи дізнавались 8 ...
21 Листопада, 2024
1 лютого 1902 року народилася Оксана-Зінаїда Лятуринська – поетка, скульпторка, писанкарка. Оксана Лятуринська родом із хутора Ліс, нині с.Хоми на Кременеччині.
Вже у шість років вона малює дуже вдалий портрет сестри, а у восьмирічному віці починає писати вірші. Початкову освіту здобувала в Старому Олексинці, навчалася у російськомовній гімназії в Острозі, а згодом і у Кременецькій українській гімназії ім. Івана Стешенка. Гімназисти добре володіли кількома мовами, знали українську літературу, малювали, співали, грали на різних музичних інструментах.
Проте через складні родинні обставини гімназійне свідоцтво про закінчення реальної школи видане Оксані Лятуринській аж 1926 року у Празі. Тут же мисткиня здобувала і фахову освіту. Навчаючись у Вищій мистецько-промисловій школі, створила перші самостійні скульптури. Особливо фахівці виокремлюють її роботу “Погруддя Т. Шевченка”. Коли поета зображували переважно у кожусі, баранковій шапці вона створила образ поета-філософа, мислителя.
Оксана Лятуринська виготовила ряд надгробних пам’ятників, зокрема полеглим борцям за Україну, встановлений у Пардубице (1932 р.), полковникові Євгенові Коновальцю у Роттердамі (1939 р.), Аркадієві Животку в Ашаффенбурзі та ряд інших.
А ще створила галерею портретів історичних постатей, зокрема українських гетьманів Івана Мазепи, Богдана Хмельницького, Петра Дорошенка, Івана Виговського. Портрети малювала олівцями, сірим і чорним тушевим, найчастіше вуглям, інколи пером, вони вражали аскетичністю, проте відзначались оригінальністю.
Окрім праці в царині пластичного мистецтва Оксана Лятуринська не покидала й поезії. Низка її поезій з’являється у часописах під псевдонімом Оксана Печеніг. Перша збірка має назву ”Гусла”(1939). Знищено майже увесь тираж наступної збірки ”Княжа емаль” ( 1941). У передмові до “Княжої емалі” Євген Маланюк писав: ”Гримить у її віршах варязька криця Святослава, проймає суворою ніжністю туга Ярославни… Якщо б Ольга чи Ярославна писали вірші, то ті вірші й були б поезіями Оксани Лятуринської.”
У скарбниці Тернопільського обласного краєзнавчого музею зберігається рідкісне перше видання збірки, що вийшло у Празі 1941 р.
“Поезії О. Лятуринської – це справді “емалеві малюночки” зо всіма характерними своїми рисами. Короткість, барвність, лапідарність. Умисна примітивізація наближає нам дух часу того, про що говорять слова… Все має той самий стислий, вигранений, мов дорогий камінь, стиль”,– зазначав Улас Самчук”.
Під час одного з нальотів американської авіації на Прагу Лятуринська опинилася на вулиці. Вибухи бомб, які рвалися недалеко, додались до її лиха – глухоти – ще й контузією. Вона майже зовсім втратила слух. А в травні 1945 р., залишившись у Празі, була заарештована НКВС.
Після війни потрапила до табору Ді-Пі (переміщених осіб).Тут завершує збірку новел “Материнки”. Намалювала понад сто карток, на яких відтворила у різних позах і в різних костюмах виконавців українських народних танців юнаків і дівчат табору. Ці картки використовувалися на афішах концертів, вечорів. Намалювала портрети Олега Ольжича, коменданта табору, ікону княгині Ольги для табірної церкви, у техніці акварелі Ашаффенбурзький парк, бункери воєнного часу, портрети Тараса Шевченка, Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Василя Стефаника, Лесі Українки.
Перебуваючи в Ашаффенбурзі , Оксана Лятуринська не мала ні умов, ні засобів для виготовлення скульптурних творів, тож почала виготовляти гротескові ляльки. Матеріалом для виготовлення ляльок служили панчохи, шматки матерії, вата ін. Тут були афроамериканці, українські танцюристи, пастушки та музики.
1949 їй вдалося виїхати до Міннеаполісу (США), де самотньо жила до кінця своїх днів. Підірване здоров’я, брак матеріалів, коштів, місця для праці над скульптурами підштовхнули її до виготовлення писанок. Беручи участь у мистецьких виставках, О. Лятуринська не раз здобувала перші місця не тільки за експоновані писанки, а й картини, ляльки, керамічні вироби.
Померла поетеса 13 червня 1970 року. Прах її покоїться в українському пантеоні в Баунд-Бруку (США).
У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї діє виставка фондових матеріалів “Поетка лицарської честі”, присвячена 120-річчю від дня народження Оксани Лятуринської, уродженки Кременеччини. Запрошуємо оглянути!
Наукові співробітники відділу фондів Світлана Ковальчук, Лариса Лучків.
Як у давнину прикривали волосся – символ богині неба, землі, багатства, розвитку духовних сил, енергії, плодючості, здоров’я та скорботи дізнавались 8 ...
Тернопільський обласний краєзнавчий музей Тернопільська обласна організація Національної спілки краєзнавців України Інформаційний лист Шановні колеги! 28 ...
Щороку в березні Україна і світ вшановує пам’ять велета духу, борця за свободу і людську гідність Тараса Григоровича Шевченка. Творчість Кобзаря – ...