Францішек Клееберг – генерал Війська Польського з Тернополя

Францішек Клееберг – генерал Війська Польського з Тернополя

Народився майбутній генерал в родині колишнього учасника польського повстання 1863–1864 років, який, щоб уникнути розстрілу після його поразки від царських військ, виїхав на терени Австрійської імперії та опинився у нашому місті. 1 лютого 1888 року у подружжя Еміліана і Юзефи Клееберг народився хлопчик, якого назвали Францішком. Згідно родинних переказів, предок Клеебергів походив зі Швеції і під час польсько-шведської війни другої половини XVII ст. запізнився на корабель, який відпливав на батьківщину, а за іншою версією – потрапив у полон до поляків та залишився у Польщі.

• Фото. Францішек Клееберг у парадній формі

Після закінчення кадетської школи у м. Граніци в Моравії у 1905 році, він склав шкільні випускні екзамени та поступив на навчання у військово-технічну академії в Медлінгу. У 1911 році закінчив навчання у Артилерійській школі в Гаймаскері та отримав звання підпоручика. Через два роки поступив в Академію Генштабу у Відні, яку не встиг закінчити у зв’язку з початком Першої світової війни. У травні 1915 року був направлений у Польські легіони. Того ж року отримав посаду начальника штаба 2-й бригади Легіонів. Згодом тимчасово був начальником штаба Командування Польських легіонів. У червні 1916 року став начальником штабу 3-ї бригади Легіонів. У 1917–1918 роках займав різні військові посади. А з грудня 1918 року отримав посаду в Генштабі Війська Польського. Згодом, до березня 1919 року, був начальником штабу командування «Схід», яке очолив генерал Тадеуш Розвадовський. У квітні 1919 року став начальником Організаційної секції, через два місяці – замісником начальника 1-го департаменту (організаційно-мобілізаційного) Міністерства військових справ. 10 березня 1920 року, після реорганізації міністерства, став помічником начальника 1-го (Організаційно-мобілізаційного) відділу штабу Міністерства військових справ. У липні 1920 року призначений начальником штабу 1-ї армії, а 15 серпня – начальником штабу Оперативної групи генерала Казімежа Рашевського.7 жовтня 1920 року призначений начальником штабу Генерального округа «Познань» в Познані (пізніше – Округ Корпуса № 7). У 1924 році– вже командир 14-ї піхотної дивізії. З червня 1924 року по жовтень 1925 року перебував у Франції, де проходив вишкілу Центрі навчання піхоти у Версалі і Центрі навчання артилерії в Метці. Після повернення на батьківщину став другим директором наук у Вищій військовій школі у Варшаві.

• Фото. Клееберг у штабі з офіцерами

 Під час військової служби Францішек Клееберг одружився з Вандою Пашковською. У подружжя народився син Збігнев Казимир.

З 1927 року призначений командиром 29-ї піхотної дивізії, що дислокувалася у Гродно. 1 січня 1928 року президент Речі Посполитої присвоїв йому звання генерала бригади. Не дивлячись на обширні військо-тактичні знання і досвід, це було його останнім підвищенням. Під час військової служби Францішек Клееберг дружив з генералом Владиславом Сікорським. У 1936 році став командувачем Округом Корпуса № 3 у Гродно, а в 1938 році – командуючим Округом Корпуса № 9 у Бресті над Бугом і займав цю посаду до 8 вересня 1938 року. З 9 вересня вже командував Окремою операційною групою «Полісся». Його війська під Мілановом і Пуховою Горою двічі розгромили декілька колон частин Червоної Армії, захопили полонених. Серед останніх багато добровільно залишилися при війську генерала.

• Фото. Клееберг у полоні

На початку жовтня польські війська опинилися під Коцком, де зіткнулися з ХІІІ-ю моторизованою дивізією німців. Розпочалася чотирьохденна битва. Польське військо вибило гітлерівців з декількох сіл. Але 6 жовтня 1939 року генерал Клееберг, отримавши повідомлення про нестачу боєприпасів і  провіанту, та бажаючи зберегти життя своїх солдат і офіцерів, видав наказ про складання зброї. Францішек Клееберг був останнім польським генералом, який до останнього виконав свій обов’язок перед Вітчизною. Був єдиним командуючим Окремої операційної групи, який не зазнав жодної поразки – адже гітлерівська дивізія була розбита під Коцком. Німці інтернували генерала в Офлазі IVB, що знаходився у фортеці Кенігштайн поблизу Дрездена. Помер генерал 5 квітня 1941 року у військовому шпиталі Вейссер Гірш поблизу Дрездена і був похований на офіцерському цвинтарі Неуштадті. Президент Pечі Посполитої, на основі прохання міністра оборони, 1 січня 1943 року посмертно присвоїв йому звання генерала дивізії.
У 1963 році прах генерала був урочисто перепохований на військовому цвинтарі у Коцку. Зазначимо, що він єдиний генерал родом з України, який був нагороджений французьким командорським хрестом ордену Почесного легіону. 

• Фото. Клееберг у штабі з офіцерами

Нагороди генерала Францішка Клееберга:

1. Командорський хрест Військового ордена Віртуті Мілітарі.
2. Кавалерський хрест Військового ордена Віртуті Мілітарі.
3. Золотий хрест Військового ордена Віртуті Мілітарі.
4. Срібний хрест Військового ордена Віртуті Мілітарі.
5. Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі.
6.  Хрест Борців (чотири рази).
7. Командорський хрест Ордена Почесного легіону (Франція).
8.  Залізний хрест 2-го класу (кайзерівська Німеччина).
9. Орден Переможця ведмедя (Латвія).
10. Військова медаль заслуг «SignumLaudis» (Австро-Угорщина).

Олег Гаврилюк, завідувач відділу стародавньої історії ТОКМ