Главная / Історія одного експоната / Вишукані гардини із музейних фондів

Вишукані гардини із музейних фондів

Скільки себе пам’ятаю, вишиті речі завжди супроводжували моє життя. Вони були всюди. 🔸Стіни просторої затишної бабусиної оселі були прикрашені картинками, рушниками, які висіли над образами Матері Божої та Ісуса Христа. 🔸А подушки в білосніжних наволочках з барвистими квітковими візерунками з боків!? Як їх було багато. Гарно складені на ліжку стосом, одна на одну, так, щоб орнамент якнайкраще виднівся.
🔹Наша тернопільська квартира теж майоріла різнобарвними вишитими скатертинами, «доріжками», серветками, маленькими «ясіками». Все це виготовлялося бабусиними та маминими вправними руками.
Найбільше з усього цього вишиваного розмаїття в моїй пам’яті закарбувалися 💞дивовижної краси штопані ГАРДИНИ над дверима вітальної кімнати (1980-ті роки вони були «писком моди»): на вишневому оксамиті – яскравий квітковий орнамент.
Споглядаючи на них сьогодні, я поринула в своє щасливе дитинство. Пригадалися ті довгі зимові вечори, коли мама з бабусею розкладали на столі великі відрізки тканини, що переливалися, і розпочинали працювати (до речі, тоді оксамит не так легко було дістати).
Спершу старанно та уважно переносили візерунок з паперу через кальку на виворіт тканини. А вже потім починали штопати. В спеціальну голку («вушко» було внизу) нанизували різнокольорові яскраві нитки і повторюючи контури малюнку, заповнювали його (робили великі петельки, які потім зрізали, щоб ниточки були однакової довжини). Мене тоді дуже дивувало, як швидко у бабусі та мами рухались руки, залишаючи за собою яскравий слід.
Було дуже цікаво спостерігати, коли на тканині з’являлися пухнасті біленькі ромашки, червоні маки, зелене листя – вимальовувався візерунок. Виготовлення даних гардин забрало багато терпіння і часу! Але разом з тим, принесло всім нам велику насолоду – вони прикрашали двері нашої кімнати.
Згодом, стали «немодними» і довгий час перекладалися то з полички на поличку шафи, то з тумбочки у тумбочку.
Дуже часто такі речі зникають назавжди. Їх просто спалюють, викидають на смітник чи накривають ними більш потрібніші речі, захищаючи від пилу.
Хтось може подумати, що ці гардини просто давня річ і в них не має нічого цінного. Можливо. Та для мене це маленька частинка мого життя. Щоб створити цю неперевершену красу сюди вклали свою працю та душу найдорожчі для мене люди: моя найдобріша бабуся (її вже давно не має) та найкраща мама.
Мій обов’язок їх зберегти, не лише в пам’яті.
Гардини поповнять нашу фондову скарбницю.
Наталія Українець, завідувачка сектора відділу новітньої історії ТОКМ
 
 
https://youtu.be/5xY5Dv1dFnw?si=XTSO5WiuFleTmMgd

Рекомендуємо

Пам’ятаємо…

До Дня захисників і захисниць України у відділі нової та новітньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею відкрилася фотодокументальна ...

Семінар-практикум  «Багатогранність особистості академіка Степана Рудницького»

Степан Рудницький  зібрав у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї біля родинного столу кращих студентів-географів ТНПУ ім. В. Гнатюка. Гідні ...

У музеї відбулося засідання правління Тернопільської обласної організації НСКУ

  Сьогодні, у приміщенні Тернопільського обласного краєзнавчого музею, відбулося засідання правління Тернопільської обласної організації Національної ...