Главная / Історія одного експоната / Вишукані гардини із музейних фондів

Вишукані гардини із музейних фондів

17 Листопада, 2023
Оновлено 2024-07-16 10:56:21

Скільки себе пам’ятаю, вишиті речі завжди супроводжували моє життя. Вони були всюди.

Стіни просторої затишної бабусиної оселі були прикрашені картинками, рушниками, які висіли над образами Матері Божої та Ісуса Христа.

А подушки в білосніжних наволочках з барвистими квітковими візерунками з боків!? Як їх було багато. Гарно складені на ліжку стосом, одна на одну, так, щоб орнамент якнайкраще виднівся.

Наша тернопільська квартира теж майоріла різнобарвними вишитими скатертинами, «доріжками», серветками, маленькими «ясіками». Все це виготовлялося бабусиними та маминими вправними руками.

Найбільше з усього цього вишиваного розмаїття в моїй пам’яті закарбувалися

дивовижної краси штопані ГАРДИНИ над дверима вітальної кімнати (1980-ті роки вони були «писком моди»): на вишневому оксамиті – яскравий квітковий орнамент.

Споглядаючи на них сьогодні, я поринула в своє щасливе дитинство. Пригадалися ті довгі зимові вечори, коли мама з бабусею розкладали на столі великі відрізки тканини, що переливалися, і розпочинали працювати (до речі, тоді оксамит не так легко було дістати).

Спершу старанно та уважно переносили візерунок з паперу через кальку на виворіт тканини. А вже потім починали штопати. В спеціальну голку («вушко» було внизу) нанизували різнокольорові яскраві нитки і повторюючи контури малюнку, заповнювали його (робили великі петельки, які потім зрізали, щоб ниточки були однакової довжини). Мене тоді дуже дивувало, як швидко у бабусі та мами рухались руки, залишаючи за собою яскравий слід.

Було дуже цікаво спостерігати, коли на тканині з’являлися пухнасті біленькі ромашки, червоні маки, зелене листя – вимальовувався візерунок. Виготовлення даних гардин забрало багато терпіння і часу! Але разом з тим, принесло всім нам велику насолоду – вони прикрашали двері нашої кімнати.

Згодом, стали «немодними» і довгий час перекладалися то з полички на поличку шафи, то з тумбочки у тумбочку.

Дуже часто такі речі зникають назавжди. Їх просто спалюють, викидають на смітник чи накривають ними більш потрібніші речі, захищаючи від пилу.

Хтось може подумати, що ці гардини просто давня річ і в них не має нічого цінного. Можливо. Та для мене це маленька частинка мого життя. Щоб створити цю неперевершену красу сюди вклали свою працю та душу найдорожчі для мене люди: моя найдобріша бабуся (її вже давно не має) та найкраща мама.

Мій обов’язок їх зберегти, не лише в пам’яті.

Гардини поповнять нашу фондову скарбницю.

Наталія Українець, завідувачка сектора відділу новітньої історії ТОКМ

https://youtu.be/5xY5Dv1dFnw?si=_n07OhRFJFSq8ORq

https://youtu.be/5xY5Dv1dFnw?si=XTSO5WiuFleTmMgd

Попередній запис

Василь Корчемний - засновник унікального дендропарку у Хоросткові

Наступний запис

Вишукані гардини із музейних фондів

Василь Корчемний - засновник унікального дендропарку у Хоросткові

21 листопада - День Гідності і Свободи

Рекомендуємо