«Величаємо Тебе, життєдавче Христе,
і почитаємо пречистого Твого тіла
преславне Преображення».
Таке величання звучить на утрені свята світлого Господнього Преображення, що входить у дванадцять найшанованіших християнських свят.
Головний зміст свята – звеличувати славне Преображення Ісуса Христа, яке деякі святі Отці називають другим Богоявленням. Важливість події видно з того, що її записали аж три євангелісти: Матей, Марко і Лука.
Сама подія Преображення зображена на іконі, що зберігається у фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею ( ТОКМЖ–508). Ікона “Преображення Господнє” виконана на металі і датована XIX століттям. Знайдена в Тернополі у 1948 році.
Сюжет її наступний. Христова прилюдна діяльність закінчується. Невдовзі наступлять Його муки і смерть. Хоча апостоли вірили, що Ісус – це Богом посланий Месія, Христос хоче скріпити їхню віру надзвичайним актом. Через кілька днів після того, як предрік їм свої страсті і смерть, Він бере із собою Петра, Якова і Йоанна, виходить з ними на гору Тавор і тут, на молитві, привідкриває перед ними промінчик Свого божества. Святий євангеліст Матей про чудесну Христову переміну каже: «І преобразився перед ними: обличчя Його засяяло наче сонце, і одежа побіліла наче світло».
Власне на іконі зображена сцена, коли біля Христа з’явилися старозавітні пророки Мойсей та Ілля і розмовляли з Ним про Його смерть. Апостол Петро, захоплений блиском Христової слави, вигукує:
«Господи, добре нам тут бути!» І тут почувся голос з неба: «Це мій улюблений Син, що Його я вподобав: Його слухайте.»
Чому Ісус Христос тільки трьом вищеназваним учням показав славу Свого божества?
На думку святого Йоана Дамаскина, Христос узяв із собою Петра, щоб той, хто прилюдно визнав Христове божество, почув підтвердження свого визнання і від Небесного Отця.
Господь взяв на Тавор Якова, бо той мав стати першим єпископом Єрусалиму і першим з апостолів повинен був віддати своє життя за Христа.
Спаситель зробив свідком Своєї переміни і апостола Йоана, бо той був Його улюбленим учнем. Усі три апостоли, свідки Христової слави на Таворі, стануть згодом свідками і Його агонії в Оливнім Саду.
Святкування празника Господнього Преображення сягає IV століття. У цей час свята Єлена, мати цісаря Костянтина Великого, збудувала храм на горі Тавор на честь Преображення. У кінці XI сторіччя хрестоносці знайшли на Таворі декілька церков і монастирів, та у XIII столітті прийшли магометани і все понищили. Єрусалимський патріарх Кирило II у 1860 році на руїнах давньої церкви збудував новий храм. У 1923 році на Таворі побудовано величаву базиліку Господнього Преображення.
Свято припадає на місяць серпень, на той час, коли дозрівають плоди. І від найдавніших часів у Східній Церкві того дня на подяку Богові відбувається благословення яблук та інших плодів. Звідси – народна назва свята Преображення – Яблучний Спас. На Спаса несли до церкви також сливи, груші, обжинкові вінки, бджолині стільники. До кошика клали мак, моркву, цибулю, лікарське зілля, чорнобривці. При цьому нарвати плодів, які потім освятять у церкві, зазвичай просили дітей: «Дитяча рука ще не согрішила, тому Ісусикові вона мила». Освяченими плодами пригощали рідних і близьких людей, ділилися з бідними.
Наталя Бородай, старша наукова співробітниця ТОКМ
