Берестові листівки у фондах музею

За останні десятиліття фонди Тернопільського обласного краєзнавчого музею збагатилися унікальними експонатами, які надійшли від наших краян – ▪️колишніх політв’язнів сталінського режиму. Ці експонати для нас – музейників особливо дорогі і значимі, бо вони ЗБЕРІГАЮТЬ в собі НЕЗНИЩЕННУ ЕНЕРГЕТИКУ тяжких табірних буднів, які довелося пережити цим людям.

Серед великого масиву матеріалів особливо хочеться виділити ті, які репресовані політв’язні виготовляли ВЛАСНОРУЧ. Не зважаючи на складні табірні умови і виснажливу працю, вони ЗНАХОДИЛИ в собі СИЛИ і душевне натхнення малювати, вишивати, виготовляти різноманітні вжиткові предмети.
☝️Частина цих експонатів представлена в експозиції відділу нової і новітньої історії.

На особливу увагу заслуговують меморіальні матеріали, передані ЯРОСЛАВОЮ ОНУФЕРКО – жителькою м.Тернополя, колишньою зв’язковою надрайонного осередку ОУН, педагога за професією. В 1947 році вона була засуджена сталінським режимом до 10 років ув’язнення. Покарання відбувала в таборах ГУЛАГУ в Комі АРСР (м.Абеза), та перебувала на спецпоселенні у м.Воркута. Працювала на лісоповалі. Захворіла на важку легеневу хворобу.

У Воркуті доля звела пані Ярославу з її майбутнім чоловіком – Зеновієм Онуферком. Там вони і одружилися.
В 1956 році була звільнена і повернулася до Тернополя. Реабілітована в 1991 році.
В 2007 році пані Ярослава відійшла у вічність.
У 2023 р. минає 100 років від дня народження Я.Онуферко.

З експонатів ми дізнаємося про широку творчу натуру цієї людини, яка незважаючи на труднощі була надзвичайно життєлюбною і небайдужою до всього, що відбувалося навколо.

Багато експонатів виготовила вона сама. Їх по праву можна вважати реліквіями. Це вишиті і оздоблені мереживом хустинки і серветки, саморобні листівки з суворими північними пейзажами, які, за її словами, чомусь нагадували Карпати, та листи і кольорові листівки до рідних. Їй навіть вдалося зберегти свій оригінальний табірний номер.

Свій душевний біль і тугу пані Ярослава виливала в листах до рідних. Частина цих листів є надзвичайно цінними і рідкісними, тому що вони написані на БЕРЕСТІ (БЕРЕЗОВІЙ КОРІ), оскільки паперу було мало.

👉 Письмо на бересті відоме з давніх давен. Так звані “берестяні грамоти” вперше були виявлені археологами на території Київської Русі. Вони відносяться до XI – XIV ст. Береста використовувалася для приватного листування і різноманітних особистих записів. З часом цей вид письма відійшов в минуле в зв’язку з поширенням паперу.

Кору Я.Онуферко обробляла сама, вирізала у формі листівок, прикрашала малюночками і дрібним гарним почерком писала зворушливі листи до родини. В них теплі слова привітань і важкий смуток за рідним домашнім затишком.
В одному з таких листів Ярослава просить рідних вислати їй олівці, фарби, тканину, нитки, книги з рідними краєвидами замість звичних харчів, бо її душа хотіла творити: малювати, шити, вишивати.
В листі до брата Мирона висловлене щире сестринське почуття і піклування за його здоров’я, бо саме на нього ліг основний тягар родинних турбот.
В одній з листівок на бересті – щирі привітання сестрам і братам і в кожному слові глибока печаль за родиною і рідним краєм. На малюнку – червоні гвоздики.
Ще на одній берестяній листівці з намальованим орнаментом, датованій 1949 роком – новорічні привітання рідним.

Такі артефакти надзвичайно важливі для нашого музею і для історії взагалі. Тому нам – музейникам необхідно зберегти для нащадків ці безцінні експонати як пам’ять про тих, хто, пройшовши через тюрми і сталінські табори, через приниження і знущання, не зламався, а продовжував боротися і не втрачав віри у світле майбутнє України.

Любов Катеринюк – завідувачка сектора відділу нової і новітньої історії ТОКМ