Жнива в Україні 2022 року особливі. Від них залежить продовольча безпека нашої держави. В умовах, коли росія викрадає українське зерно, палить ...
Відомий діяч української культури – Денис Лукіянович свого часу черпав натхнення та залишив літературно-малярські твори, прошкуючи стежками Тернопілля.
На пошанування 145-ої річниці від народження письменника у музеї експонується виставка фондових матеріалів «Денис Лукіянович – письменник з когорти каменярів».
Представлені рукописи, прижиттєві видання (деякі зберігають авторські дарчі підписи), рідкісні документальні світлини доповнюють особисті речі (палиця, окуляри сонцезахисні, письмове приладдя – дерев’яне, інкрустоване) талановитого літературознавця та педагога.
Біографічна довідка:
Лукіянович Денис Якович (псевдоніми – Л.Журбенко, Ів.Левицький, Л. Городничий, Ів. Макуха, Некритик, А. Б., Б. П. та інші) (13.09.1873, село Городниця /нині Гусятинський район Тернопільської області/ – 28.01.1965, Львів) – український письменник, літературознавець, педагог.
Навчався у Станіславській цісарсько-королівській гімназії. Денис був активним, радикально настроєним гімназистом. Організував таємний гурток «Поступ», за що 1890 року його виключили з гімназії. Матуру (іспит на атестат зрілості) склав екстерном.
Як прозаїк Денис Лукіянович дебютував 1889 року оповіданням «Сабашева вечеря».
1900 року закінчив юридичний факультет Львівського університету, 1907 року – філософський факультет Чернівецького університету.
Майже все життя займався викладацькою роботою, громадською працею. 1905 року редагував журнал «Дзвінок».
Після другої світової війни – доцент кафедри української літератури у Львівському університеті.
Творчий доробок Лукіяновича: збірка «Новели» (1895), цикл образків «Мої проходи» (1896), збірка «Ескізи та оповідання» (1897), книга «Багнітки» (1899), дилогія з двох повістей «За Кадильну» (1902) та «Від кривди» (1904), роман «Філістер» (1909). Автор творів стрілецької тематики: збірка «Під свій прапор» (1917), «Але не просто народжений» (1925), дев’ять оповідань збірки «Я – з більшістю» (1934 та 1935). Автор літературно-критичних праць про творчість Тараса Шевченка, Івана Франка, Ольги Кобилянської.
Помер 28 січня 1965 року у Львові на 92-му році життя. Похований на Личаківському цвинтарі Львова.
У 1993 р. в с. Городниця встановлено пам’ятник Д.Лукіяновичу, відкрито пам’ятну дошку в Будинку культури.
На честь науковця названо вулиці: Галицького району в м.Львові, у Тернополі.
Попередній запис
Жнива в Україні 2022 року особливі. Від них залежить продовольча безпека нашої держави. В умовах, коли росія викрадає українське зерно, палить ...
До 27-ї річниці Конституції України в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї створено виставку на основі експонатів, які розповідають про ...
Тернопільщина – унікальний край, відомий своїми краєвидами, печерами, замками, славними людьми. Та найунікальнішим надбанням нашого краю є традиційний ...