Тернопільський обласний краєзнавчий музей – відомий в Україні та у близькому і далекому зарубіжжі науково-просвітницький заклад з довершеною експозицією, ...
Відомий діяч української культури – Денис Лукіянович свого часу черпав натхнення та залишив літературно-малярські твори, прошкуючи стежками Тернопілля.
На пошанування 145-ої річниці від народження письменника у музеї експонується виставка фондових матеріалів «Денис Лукіянович – письменник з когорти каменярів».
Представлені рукописи, прижиттєві видання (деякі зберігають авторські дарчі підписи), рідкісні документальні світлини доповнюють особисті речі (палиця, окуляри сонцезахисні, письмове приладдя – дерев’яне, інкрустоване) талановитого літературознавця та педагога.
Біографічна довідка:
Лукіянович Денис Якович (псевдоніми – Л.Журбенко, Ів.Левицький, Л. Городничий, Ів. Макуха, Некритик, А. Б., Б. П. та інші) (13.09.1873, село Городниця /нині Гусятинський район Тернопільської області/ – 28.01.1965, Львів) – український письменник, літературознавець, педагог.
Навчався у Станіславській цісарсько-королівській гімназії. Денис був активним, радикально настроєним гімназистом. Організував таємний гурток «Поступ», за що 1890 року його виключили з гімназії. Матуру (іспит на атестат зрілості) склав екстерном.
Як прозаїк Денис Лукіянович дебютував 1889 року оповіданням «Сабашева вечеря».
1900 року закінчив юридичний факультет Львівського університету, 1907 року – філософський факультет Чернівецького університету.
Майже все життя займався викладацькою роботою, громадською працею. 1905 року редагував журнал «Дзвінок».
Після другої світової війни – доцент кафедри української літератури у Львівському університеті.
Творчий доробок Лукіяновича: збірка «Новели» (1895), цикл образків «Мої проходи» (1896), збірка «Ескізи та оповідання» (1897), книга «Багнітки» (1899), дилогія з двох повістей «За Кадильну» (1902) та «Від кривди» (1904), роман «Філістер» (1909). Автор творів стрілецької тематики: збірка «Під свій прапор» (1917), «Але не просто народжений» (1925), дев’ять оповідань збірки «Я – з більшістю» (1934 та 1935). Автор літературно-критичних праць про творчість Тараса Шевченка, Івана Франка, Ольги Кобилянської.
Помер 28 січня 1965 року у Львові на 92-му році життя. Похований на Личаківському цвинтарі Львова.
У 1993 р. в с. Городниця встановлено пам’ятник Д.Лукіяновичу, відкрито пам’ятну дошку в Будинку культури.
На честь науковця названо вулиці: Галицького району в м.Львові, у Тернополі.
Попередній запис
Тернопільський обласний краєзнавчий музей – відомий в Україні та у близькому і далекому зарубіжжі науково-просвітницький заклад з довершеною експозицією, ...
Заслужений художник України Євген Удін подарував музеєві монотипію “Соломія Крущельницька”, виконану 1964 року. Погрудне зображення славетної співачки ...
Із 25 серпня 2015 року експонується філателістична виставка «З днем народження тебе Тернополе». Автором п’ятистендового експоната, тернополянином Василем ...