«Ой зійшла зоря вечоровая, над ПОЧАЄВОМ стала»

 Сьогодні, 5 серпня, християни вшановують Почаївську ікону Божої матері. Вона відома усьому слов’янському світу.

Унікальність цієї ікони в тому, що, згідно тверджень, вона походить із самого Константинополя. Перекази стверджують, що у замку Анни Гойської (місцевої фундаторки) гостював грецький митрополит Неофіт, який подарував їй Чудотворну ікону Богоматері у 1559 році.

Вона зберігалася в каплиці власниці понад 30 років і прославилася різноманітними чудесами. А уже в 1597 році ікона разом з великими пожертвами була передана Анною Гойською монахам православного Почаївського монастиря.

Святкування на честь Почаївської ікони Божої Матері було встановлено в пам’ять чудесного позбавлення монастиря від турецької облоги. Ця подія майже не залишила по собі згадок у військових хроніках, проте набула неабиякого значення в історії святині. Історики і досі сперечаються про те, як саме тоді вдалося здобути перемогу та в пам’яті народній живе легенда про Почаївське диво.

Отож, влітку 1675 року, під час так званої Збаразької війни, до Почаєва підійшов один з авангардних турецько-татарських загонів. Його намагання взяти штурмом монастирські укріплення за два дні не увінчалися успіхом. На третій день облоги надійшла зовнішня допомога у вигляді регулярного польського війська, а турки і татари змушені були безславно відступити від монастирських стін.

А за легендою, на вранішній зорі, коли сили захисників були майже вичерпані, над монастирем з’явилася Богородиця в блискучому сяйві, оточена ангелами з оголеними мечами. Ворожі стріли, послані на небесне видіння, повертались, як бумеранг, убиваючи тих, хто їх випускав.

У фондах ТОКМ зберігається цікавий експонат – гравюра «Чудесное избавление Почаевской обители отъ нашествия турок въ 1675 году, во время Збаражской войны» (кінець ХІХ – початок ХХ ст.), виконана в техніці хромолітографії.

Вона відображає саме цей переломний момент в обороні Почаївського монастиря, коли в небі з’явилася Матір Божа з небесним воїнством, яке навело такий страх на ворогів, що і вони в паніці відступили.

Згодом про цю подію складалися перекази й народжувалися народні пісні та думи. Одна з таких пісень, під назвою «Зійшла зоря вечоровая», увійшла до золотого фонду української історичної пісні після того, як була покладена на музику знаменитим композитором Миколою Леонтовичем. Ось як описується в ній ця дивовижна подія:
Ой зійшла зоря вечоровая,
Над Почаєвом стала.
Виступало турецькеє військо,
Як та чорная хмара.
Турки з татарами брами облягали
Монастир звоювати.
Мати Божая Почаївська
Буде нас рятувати.
«Ой, рятуй, рятуй, Божая Мати!»
Кулі вертала, турків вбивала,
Монастир врятувала.

Кожному, хто зараз читає рядки цієї пісні, спадає на думку аналогічна тривожна ситуація пов’язана з сьогоднішніми військовими подіями. 

Ми намагаємося зробити хоч якийсь внесок у нашу спільну перемогу. Весь український народ тримає міцно молитовну оборону, а саме: благають Богородицю про заступництво і захист для України. Бо тільки справжня незламна віра у всі часи допомагала українському народові підтримувати бойовий дух у боротьбі за свою незалежність. Недарма в українців є таке прислів’я: «Без Бога – ні до порога»

Оксана Зборівська, старша наукова співробітниця відділу стародавньої історії