Тарас Шевченко – великий син українського народу, гордість і слава України. Людина-митець, людина-талант, людина-геній. Він любив свою землю, мріяв про її свободу й незалежність. Де б не був, куди б не закидала його доля, Шевченко завжди згадував рідні місця, прагнув повернутись додому, зустрітися з однодумцями. Любов і віра у світле майбуття України допомагали Шевченкові вистояти, перенести поневіряння.
Особливою гордістю для нас є те, що життя Тараса Шевченка пов’язане з Тернопільським краєм. І це не була звичайна мандрівка. Нашу область великий поет відвідав на початку жовтня 1846 року у складі київської Археографічної комісії. Він побував у містечках Вишнівець, Почаїв, Кременець (на горі Бона), збирав і записував народні пісні, малював, спілкувався з місцевими жителями.
Тарас Шевченко – український пророк. Такого велета таланту і духу має не кожна нація. Нам пощастило, і можна з певністю стверджувати, що Кобзар житиме стільки, скільки існуватиме Україна. Великого поета, художника, письменника шанували на Україні з давніх-давен. Майже в кожній українській хаті на видному місці поруч з іконами завжди був портрет Тараса Шевченка, а на поличці – його безсмертний «Кобзар».
У невичерпній спадщині духовної культури нашого народу є особлива, винятково важлива її частина – вишивка. Тому вишитий портрет Т. Г. Шевченка є даниною святій народній пам’яті українського генія і самому мистецтву вишивки, яке жило і плекалося на нашій землі.
Вишите Шевченкове слово – це історія життя, біль і віра його народу. Це ж не просто вишиті тексти, портрети – це мистецький твір із різноманіттям орнаментів-візерунків, оздоб.
До 210-ї річниці з дня народження Тараса Григоровича Шевченка в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відкрилася виставка «Шевченкіана у вишитих полотнах» (за фондовими матеріалами ТОКМ), де представлено дев’ять вишитих портретів Тараса Шевченка та два килимки із текстом «Заповіту». Більшість з них виконані ще у 60–80-х рр. ХХ ст. умілими руками майстрів-уродженців Тернопільщини: А. Сабалою з с. Більче-Золоте (Борщівщина), Н. Квасницькою з м. Чортків, Г. Кордубою з с. Петрики, О. Подольською з Кам’янок (Підволочищина), Г. Паламар із с. Заруддя (Збаражчина), Г. Ратушняк з Тернополя. Автори килимків з текстом «Заповіту» – Я. Груша з Тернополя та М. Бойко з Бережан.
Усі вироби випромінюють часточку тепла людини, котра проводила багато часу над вишивкою. У кожній роботі є свої індивідуальні особливості. Адже, шиючи навіть за однією схемою, майстри вносили свої зміни: у підборі кольорів, ниток і тканини, в композиції зображуваного, іноді навіть у комбінуванні технік. Найчастіше використовували хрестик, значно рідше гладь, ручне ткацтво –гобелени, бісер. Більшість портретів доповнено вишитими написами, уривками з віршів Тараса Шевченка, пам’ятними датами.
Для багатьох поколінь Шевченкові слова були пророцтвом, настановою, порадою в тяжкі часи. Сьогодні, у час російсько-української війни, створюються нові образи Т. Г. Шевченка: поет у шоломі, у військовій формі. Він – воїн і символ, разом з усіма захищає рідну землю. Великий Кобзар понині з нами у цій великій, священній битві! Його безсмертний образ підіймає бойовий дух українського народу, додає віри у нашу правду, силу й Перемогу!
Галина Гнатишин та Галина Завіша, наукові співробітники відділу фондів ТОКМ
