23-25 квітня 1944 р. на кордоні сучасних Рівненської та Тернопільської областей, неподалік села Гурби, відбулася велика битва між загонами Української Повстанської Армії (Генеральна воєнна округа УПА-«Південь») та внутрішніми військами НКВС.
У ході боїв війська НКВС оточили близько 5000 повстанців. Із них: регулярні бойові відділи чисельністю до 3000 чоловік, а також приблизно 1500 мобілізованих в УПА селян.
В арсеналі цих частин УПА було дві батареї гармат різних систем і кілька мінометних ланок. Окремі курені мали на озброєнні протитанкові рушниці.
Сили внутрішніх військ НКВС були значно чисельніші – 15 000 солдат. Вони мали на озброєнні 15 легких танків, ескадрон кавалерії, гармати, міномети, використовували авіацію.
В Гурбенській битві загальне командування військами УПА очолив командир воєнної округи «Богун» Петро Олійник «Еней» («Роман»). Оперативне командування здійснював командувач з’єднання «Холодний Яр» Микола Свистун «Ясень». Ним був продуманий чіткий план оборони, що складався з двох ліній оборони та резерву.
В ході кількаденних боїв повстанці відбили не одну потужну атаку ворога, а вночі з 24 на 25 квітня трьома групами пробилися з оточення неподалік с. Буща.
За даними командира «Ясеня», у боях під Гурбами було вбито 800 енкаведистів. Виведено з ладу 4 танки.
Втрати повстанців – 80 вбитих. 100 поранених і 200 чоловік новомобілізованих в УПА, які потрапили в полон, були розстріляні. Але ці дані є суперечливими.
У 2007 році в урочищі Гурби Рівненської області було відкрито меморіал пам’яті, присвячений загиблим воїнам УПА.
Володимир Пукач, завідувач відділу новітньої історії ТОКМ
