Портрет «СИГІЗМУНД ІІІ ВАЗА»

Арт-знайомство у дні-вечори Новорічні…

Календарне літочислення додало віку усім. А мистецьким колекціям, які сьогодні повернуть нас в минулі епохи, ще більшу цінність.

       XVIII вік – століття портрету.

Мистці пишуть живописні біографії знаних осіб. Вишуканій аристократичній верстві це дуже до вподоби. Тому художники завжди мають замовлення і щедру винагороду, а власники – вдоволення та гонор. Та історії людства притаманна змінність: постійна і безжальна. Отож, коли величне життя королів-вельмож у богемному супроводі вже ставало вичерпним, змізернілим, то на живописних полотнах не старів і не змінювався ніхто. 

 «Життя – коротке, а мистецтво вічне», – так стверджували древні римляни.

 Ці збережені портрети мають щось у собі. На них – обличчя і душі різних людей з прописаним стилем епохи та тенденціями моди: одяг, його крій, довжина, колір, головні убори, зачіски, аксесуари, косметика… і власна таємнича аура. 

У фонди Тернопільського обласного краєзнавчого музею такі живописні портрети потрапили ще у 1948 році. Деякі з них прикрашали раніше Кудринецький замок.

 (Про замок. Як оборонна твердиня був збудований у 1615 році магнатами Гербуртами. На початку XVIII ст. перетворений у резиденцію. Впродовж його історії змінювались як призначення так і власники – Гуменецькі, Козібродські. Останнім вдалося створити тут справжню мистецьку галерею з родинними (і не тільки) портретами та старовинними меблями). 

Сьогодні експонується частина кудринецької художньої колекції у залах нашого музею і ми радо запрошуємо її оглянути. Адже мистецтво здатне вселяти новорічно-різдвяний настрій.

 Надзвичайно цікавим є мистецький твір XVIII ст., який виставляється зрідка, лише для тематичних виставкових проєктів. В минулому він теж прикрашав стіни Кудринецького замку і був важливим свідком майже усіх його подій. Це класичний чоловічий портрет, виконаний дуже майстерно та професійно. Ким? Загадка. Художник свого підпису не залишив. Проте, назва твору на звороті зазначена.

Знайомтесь: ПОРТРЕТ «СИГІЗМУНД ІІІ ВАЗА». Його Величність – сам Король… «король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Інфляндський, спадковий король Шведів, Готів і Венедів». Народився в замку Гріпсгольм (Швеція) у 1556 році. Був сином шведського короля Юхана ІІІ Ваза та доньки польського короля Сигізмунда І Старого Катерини Ягеллонки. Він правив Річчю Посполитою 45 років (1587– 1632) і це були найкращі роки її розквіту. На українських землях за часів його діяльності було запроваджено реєстрові козацькі полки як військово-територіальні утворення, а також розширились земельні володіння українських і польських магнатів Острозьких, Замойських, Заславських, Любомирських, Потоцьких, Сенявських, Вишневецьких та ін. Він прожив 76 земних років.

    Сигізмунд ІІІ Ваза з портрету (погрудного) дивиться дуже проникливо, десь далеко, крізь століття (тільки невідомо: минулого чи майбутнього). Вже трішки втомлені невеликі підпухлі очі, але з життєвим блиском, шукають, зважують і, слухаючи своє серце, – спрямовані у лівий бік. У нього високо підняті брови, помітні дві складки на переніссі та довгий з горбинкою ніс… Його худорляве обличчя ще більш видовжують вузька борідка і опущені донизу невеликі сиві вуса. 

Він нагадує радше чарівника – у чорному капелюсі-циліндрі на голові, темній одежі з пишним білосніжним і таким дивним коміром довкола шиї… 

І тут варто зробити невеличкий опис-відступ цієї об’ємно вираженої деталі з картини. 

Цей комір називали раф, фреза, горгера або «млинове жорно», а походить він з іспанської моди XVI століття. Як правило, його шили з дуже тонкого полотна, потім робили складки і сильно крохмалили, а іноді навіть насаджували на дротяний каркас для щільності. Завдяки величезному розміру комір створював ілюзію маленької голови, що в епоху Відродження дуже цінувалося. До нього ставилися надзвичайно ніжно і це був аксесуар тільки заможних людей. «Млинові жорна» надавали обличчю поважності, а рухи робили повільними та плавними. Навіть ходять чутки про те, що один з англійських монархів просив гроші у парламенту, так як йому, ну дуже, хотілося придбати новий комір. А в королеви Єлизавети на службі була спеціальна людина, відповідальна за диво-комірці. Проте, вони були вкрай незручні. Через численні тонкі складки в тканині збиралося багато бруду, який потрібно було акуратно відчищати (до речі, можливо з цієї причини італійці придумали вилку!). Модний аксесуар європейських аристократів протримався два століття і як яскравий доказ тогочасної моди залишився на старих портретах.  

Цікаво було б якби король заговорив… Тоді можна було б «слухати не переслухати» хронікальні, мандрівні сюжети із власного життя: головокрутні ігри за престол, нескінченні військові походи, заколоти, блискучі тріумфи та тривожні фіаско. А ще – про романтику монархічних шлюбів – їх було у нього два: з Анною Австрійською Габсбург і Констанцією Австрійською Габсбург, які були рідними сестрами, про спадкоємця Владислава та ще чотирьох синів і двох дочок… – про усе їхнє королівське життя.

  Насправді, нам надзвичайно пощастило, що портрет короля «СИГІЗМУНД ІІІ ВАЗА» залишився у нашому у музеї, бо ж сам Кудринецький замок вцілілим не зберігся… Але усі його королівські історії зможуть оживати тільки з вами, дорогі наші відвідувачі. З нетерпінням чекаємо на Вас!!!

     Оленка Крупніцька, старша наукова співробітниця художньо-рекламного відділу.