У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відкрилася зворушлива виставка, на якій представлені витинанки з воєнного циклу, створені від початку повномасштабного вторгнення. Усі вони датуються 2022-2023 роками.
Триптих «Біль»:
1. Буча
2. Плакало небо
3. Гойдалка
Галина Дудар, членкиня НСМНМУ, майстриня народної творчості, авторка робіт розповідає:
“В основі – події, про які з перших місяців вторгнення дізнався весь світ. Події, які розривали серце, від яких холоне кров у жилах, – трагедія Бучі, Дніпра, Харкова, Бородянки, інших міст, сіл, містечок України…
Це історія про вірність собаки на ймення Крим, який сумує і чекає своїх господарів – родину, яка загинула під час бомбардування Дніпра, це історія про діток, 37-річна матір яких померла під час окупації Бучі у підвалі (вони щодня приносили їжу матусі на могилу), це історія про дівчинку на гойдалці серед руїн і молоді пагінці, які проростають з купи каміння – про перемогу життя над смертю.
Символічно, що ці витинанкові історії створені із старих радянських газет, російськомовних.
Наступні дві історії – «Випускний на подвір’ї зруйнованої школи» (Харків. Вересень 2022) і «Мамо, де мій садочок?»- історія маленької Маші, відео з якою просто розривало серця мільйонів глядачів – користувачів соцмереж. То був
571-й день повномасштабного. Зверніть увагу на підклад витинанки – знайомі комуняцько-російські лозунги про мир, щасливе дитинство, про дружбу усіх дітей планети! Ось що приніс «русскій мір» моїй Україні… Ось таке щасливе безтурботне дитинство…
І остання витинанка-колаж «Незламність». Скривавлений ведмедик, якого ніколи не пригорне до грудей маленька дівчинка, щаслива мама з донечкою, які вже ніколи не побіжуть, взявшись за руки, за повітряною кулькою, хлопчина-бешкетник ніколи не кататиметься на новенькому самокаті із друзями наввипередки. Ніколи! Бо все це у них відібрала війна! А пам’ятаєте про Бородянку – шафка з васильківським півником, які дивом уціліли при влучанні рашистської ракети? Вони стали символом незламності українців. Ми вистоїмо. Ми переможемо.
Ці мої роботи – це історія війни у витинанці. Це історії дітей, родин. Таких історій багато. І я продовжую їх збирати. Від них плаче небо. Діти і війна – це два непоєднувані слова, здавалося би. Але…
Це дуже важко. Але це потрібно. Для майбутніх поколінь.
 
 
 
 

 

Рекомендуємо

Захід на тему «Побут Галицької аристократії у модерний час»

25 травня 2023 року у залі стародавньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею для дітей ВПО наукові співробітники провели захід на тему ...

ХИМЕРИ СОЛОНЕРА

Перша персональна виставка оригінальної ліпнини Миколи Солонера  кількарічної давнини започаткувала творчу співпрацю самобутнього майстра та музею. Щоразу, ...