Виставка «Метр журналістики»

Володимир Сушкевич − педагог, письменник, заслужений журналіст України (1998), лауреат премії Національної спілки журналістів України «Золоте перо» (1999).

Народився 8 червня 1939 року в Тернополі. Закінчив філологічний факультет Дніпропетровського університету. Працював на підприємствах Тернополя, вчителював у Бережанах та Зборівському районі. Працював у секретаріаті газети «Вільне життя» (1967). Того ж року переїхав у Кривий Ріг для роботи у газеті «Червоний гірник» (1967−1986).
Згодом повернувся у Тернопіль, працював у відділі культури «Вільного життя», а потім у газеті «Свобода», з 1998 – знову трудився у «Вільному житті».

 «Усе моє життя – це Тернопіль», − так з любов’ю до рідного міста висловився в одному з інтерв’ю Володимир Сушкевич. І це так.

Головна тема його творчості – давній та сучасний Тернопіль і його мешканці. Відома тернопільська журналістка Галина Садовська у статті, присвяченій Володимиру Сушкевичу, так характеризує професіоналізм колеги:

 «Вищий клас у журналістиці – якщо газетяр має свою тему, заглиблюється в неї, пише гарною соковитою мовою, чує слово, має свій стиль, манеру письма. У Володимира Леоновича все це є. А ще – ніхто з тернопільських журналістів не використовує так майстерно місцеву говірку, мову, якою говорили мешканці його вулиці Доли».

Працюючи в газетах «Вільне життя» та «Свобода», Володимир Сушкевич запровадив на сторінках часописів цікаві рубрики:
«Кухня пана Юзека»,
«Зірки далекі і близькі» – спогади про відомих артистів театру і кіно,
 «Бамбетель».
Весело і дотепно написані його «Репортерські стежки», де автор виступає в різноманітних, часто комічних ролях.

2008 року вийшла друком книга В. Сушкевича «Листи до друга». Цей друг, за словами самого автора, – це збірний образ кількох його однокласників, розкиданих по світу. Письменник через роки і віддалі розповідає про місто їхнього дитинства. «Листи» читаються з великою насолодою, з них пізнаємо рідний Тернопіль, відкриваємо для себе багато цікавого і незнаного.

Володимир Сушкевич відійшов у вічність 12 лютого 2011 року у Тернополі, де й похований.

Пам’ятаючи вислів талановитого журналіста:
«Читачу, люби мій Тернопіль так, як любив його я», нам треба шанувати і любити свою рідну землю, вчити і осмислювати її історію. Ця любов допоможе нам пережити важкі часи, подолати всі труднощі і незгоди, усвідомити минуле і зазирнути у майбутнє.

Наталя Бородай, науковий співробітник методичного відділу ТОКМ