Відкриття музею у Тернополі (до 110-ї річниці цієї події)

Перший музейний заклад був офіційно відкритий у Тернополі 13 квітня 1913 року як «Музей Подільський Товариства Народної Школи», хоч збирання експонатів майбутнього музею розпочалося ще у 1907 році, згідно постанови Товариства Народної Школи.

Ініціатором створення музею був гімназійний професор Станіслав Сроковський, який зі своїми однодумцями розпочали збір грошей і експонатів для майбутнього закладу культури. Одночасно він був і автором першого путівника по музею. Наступного року була створена музейна комісія у складі п’яти осіб. Її керівником був обраний Юзеф Жабський. До складу цієї комісії увійшли: д-р Добєслав Гординьський, Леопольд Шайна, Анджей Стопка і Казімєж Вялковський.

Вже у 1908 році відбулося два її засідання і були розроблені і затверджені 10 основних розділів майбутніх фондових груп музею. Зокрема, це були: «етнографія; монети і медалі; зброя; доісторичні знахідки; скло, порцеляна, вироби з каменю etc.; мистецтво пластичне; образи, таблиці, гравюри, документи etc.; мінералогія і геологія; зоологія і ботаніка».
На той час у етнографічній збірці вже були писанки, стара японська металева таця, декілька різних японських виробів, 24 фігурки, які представляли галицькі типи людей, старі перстні, ґудзики від польського одягу.
Найбільшою ж була колекція монет і бон. До її складу входили монети Казимира Великого, литовські динари Кейстута з гербом Ягеллонів (колумна), монети руські Владислава Опольчика; монети Сходу, Ватикану та інших держав. Бони були представлені з часів повстання Тадеуша Костюшко, угорської і французької революцій та старі австрійські купюри. Також у цій музейній збірці було декілька десятків срібних і бронзових римських монет, викопаних в околицях міста. Загалом ця колекція з атрибутаційними написами до експонатів знаходилася у 30 вітринах.

До групи медалей входили ті, які були присвячені переможній битві з турками під Віднем 1683 року, Яну Матейку, князю Юзефу Понятовському, повстанню 1863 року. Серед срібних медалей виділялася медаль, присвячена відкриттю домовин синів короля Яна ІІІ у 1862 році. Свою нумізматичну колекцію музею офірував Станіслав Сроковський, який її атрибутував, також серед тих, хто передали свої збірки були Анеля Лабецка і Зофія Тжціньська. Загалом для експонування у музеї було передано 20 великих нумізматичних колекцій.

Другою за чисельністю експонатів була археологічна збірка (wykopaliska przedhistoriczne), у яку входили декілька десятків крем’яних виробів епох палеоліту і неоліту, декілька урн, три глиняні статуетки «паганських божків» з села Калагарівки.
Група зброї була найменшою у музейній збірці, її репрезентували ядро для турецької гармати з Теребовлі та наконечники козацьких і гусарських списів зі Збаража.

Групу зоології представляла колекція 37-ми гнізд птахів з яйцями, які зібрав і передав до музею Юзеф Жабський. Серед опудал виділявся експонат місцевого орла, зображеного у позиції зльоту.
Група скла, порцеляни і т. д. була представлена «дуже скромно».
Як зазначав у 1908 році Юзеф Жабський, хоча музейна збірка є великою, але на разі нерівномірною і фрагментарною, та є надія, що наступні працівники її покращать і систематизують.

У відкритому в 1913 році музеї експозиція була розміщена у чотирьох невеликих кімнатах. Збірка поділялася вже на вісім розділів: 1. Археологія; 2. Кераміка; 3. Зброя; 4. Етнографія; 5. Мистецтво; 6. Нумізматика і Сфрагістика; 7. Природа; 8. Карти. Малюнки. Рукописи. Загальна кількість експонатів перед Першою світовою війною сягала біля 10000 номерів. Збірка нумізматики складала 6000 екземплярів (монети часів Пястів, брактеати ХІІ–ХІІІ ст., колекції монет стародавнього Риму у кількості 44 екземплярів, що були знайдені як на Західному Поділлі, так і на Буковині; середньовічних чеських, польських монет, окремі з яких були, за визначенням Гуттен-Чапського, унікальні; еtc.). Медальєрне мистецтво було представлене медалями польського короля Сигізмунда І з 1537 року, медалями на честь ювілеїв Крашевського, Матейка, Байєра. Серед пергаментних манускриптів виділялися привілеї польських королів Сигізмунда І, Яна ІІІ, Августа ІІІ.

Живопис та медіорити були репрезентовані роботами Вільгельма Гондіуса і Гієроніма Фалька. Тканини були представлені ліонськими єдвабами ХVII–XVIII ст., велюром з Женеви XVII ст. та японськими, польськими і українськими гафтами XVII–ХІХ ст., окремі з яких них були прикрашені срібними і золотими «коронками». Значною була колекція писанок – 332 екз., зібраних у межиріччі Бугу і Прута, зокрема, у Гуцульщині, Галичині, Східній Україні.

Особливу групу складала колекція зброї та спорядження вершника. До неї входили 4 ятагани, турецькі латунні стремена, (останні походили з села Полівці), 4 пістоля та револьвер з часів повстання 1863 року.

На жаль, від колишньої музейної збірки на даний час залишилося лише декілька експонатів.

Олег Гаврилюк, завідувач відділу стародавньої історії ТОКМ