«Її доля зухвало розправила дужі крила» – під такою назвою в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї розгорнуто виставку нових надходжень із творчого доробку Любові Малецької.
Талановита молода письменниця, знана не тільки в нашому краї, а й в Україні, цьогоріч відсвяткувала 20-річчя творчої діяльності та десятилітній ювілей членства в Національній спілці письменників України.
Народилася вона 12 жовтня 1983 року в с. Загір’я на Зборівщині, закінчила філологічний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Вірші Л. Малецька пише з юного віку, а тому має чимало публікацій у газетах, альманахах та літературних часописах. Дебютувала збіркою поезій «Останній міф» (2003 р.), переможниця обласного конкурсу кращих творів молодих тернопільських авторів «Перші ластівки».
Вийшли друком збірки поезій – «Вузлики нерозгаданого» (2006), «Розсипаний обрій» (2009), «Подих…» (2011), «Жменька активованих хвилин» (2015), повість в есеях «Розповім Тобі пошепки…» (2020).
У 2013 р. вже тоді відому поетку, лауреатку обласної літературної премії ім. С. Будного (2010) прийняли до Національної спілки письменників України. Вона була учасницею Всеукраїнської наради молодих літераторів в місті Ірпінь (2009), в м. Вінниця (2018).
У 2018 році Любов Малецька – делегатка від Тернопільщини на Х з’їзді письменників України.
Вона є авторкою та реалізаторкою проектів «Google – мапа «Літературна Тернопільщина» та «Google – мапа «Літературні музеї України». На картах нанесені усі літературні музеї нашої країни, про кожен з них подається коротка інформація та світлини.
У 2023 році Любов Малецька стала лауреаткою обласної премії в галузі культури у номінації «Література – імені Богдана Лепкого» за книгу «Розповім Тобі пошепки…».
Про обдаровану, талановиту, творчу поетесу, про її поетичний Всесвіт розповідають відомі тернопільські письменники:
Євген Безкоровайний:
«У неї яскраво виражена чільна проблематика – це вдячність долі за щастя бути на землі, за право любити цей світ, пізнавати його до найглибших вимірів».
Леся Білик:
«Поезія Любові Малецької інтелектуально багата, філософськи наснажена, гранично чесна. «Я вишукую слово, я відшукую душу» – такими одкровеннями ряснять її вірші».
Валентина Семеняк:
«…Слово: глибоке і врочисте, пізнавальне і мудре, стражденне і світанкове, ромашкове і морозне, медоносне і черлене, тихе… Настояне на травах дитинства й напоєне всепроникним та всепронизуючим промінням загір’янського сонця».
«Талановита і обдарована душа Люби Малецької – це інструмент у Божих руках. Звичайні буденні слова вона «одягає» в таку колоритну одіж із порівнянь і метафор, що прочитавши їх і пропустивши через своє серце, відразу іншими очима починаєш дивитися на світ, починаєш оглядатися довкруги себе і … радіти прийдешній симфонії Життя».
«…Кожне речення, немов натягнута тятива, кожне слово – стріла, але не та, що ранить, а та, що, долетівши «до місця призначення» – від дотику розсипається міріадами світлосяйних бризкіток … і наповнює ауру, наснажує її зусібіч незбагненним зцілювальним сяйвом».
«Творчість Малецької заслуговує на особливу увагу. Це нове неординарне унікальне явище в нашій літературі. Запам’ятайте це ім’я».
Любов Левенець, старша наукова співробітниця відділу новітньої історії ТОКМ
