Краєзнавчий музей організував виставку нових надходжень до своїх фондів

Нинішній рік для Тернопільського обласного краєзнавчого музею — ювілейний. У квітні цей культурно-освітній та науково-дослідний заклад святкуватиме 100-річчя від дня заснування. У своїх фондах він налічує 180 тисяч одиниць унікальних речей давнини та сучасності. Майже три тисячі розмаїтих раритетів поповнили його зібрання торік. Понад 200 нових оригінальних надходжень і становлять основу виставки, яку музейники безплатно представляють тернопільцям і гостям обласного центру січневої пори.

У виставкових вітринах краєзнавці зібрали скарби тисячоліть, а отже, різних епох і культур. Тамара Ковальчук, завідуюча музейним сектором археології, показує унікальну верхню спинку бронзової фібули, яку називають також пальчастою. Саме на Тернопіллі її пощастило знайти вперше, тож тепер є можливість будь-кому оглянути старовинну річ.

Із предметів прадавності, які теж відшукали у краї, експонують трипільський кам’яний розтирач, кістяний гарпун і крем’яний серп епохи бронзи, шпильку бронзову фракійського гальштату, чимало матеріалів черняхівської та празької культур, Київської Русі. Серед палеонтологічних знахідок — зуб акули, скам’янілі молюски.

Широко репрезентували й розмаїті документи, фотоматеріали. Гідне місце займають книжкові експонати: від стародруків, як-от Біблії, до видань сучасних тернопільських авторів або про славетних краян. Наприклад, поряд із книжкою «Орав свій переліг» лежать і диски із записами музики. З’ясувалося, що розповідають вони про відомого оперного співака, уродженця села Палашівка на Тернопіллі, Йосипа Гошуляка, який змушений був 1944 року залишити рідну землю й податися у далекі світи.

Етнографічний куток виставки також захоплює. Тернополянка Оксана Сеньків подарувала музеєві сторічний домотканий рушник, на якому переважають вишиті візерунки у синьо-жовтих барвах. Саме у такий спосіб галичани часто стверджували, що вони українці. А фармацевт з обласного центру Людмила Павлова виготовила ляльку-мотанку «Опілля». До її створення народна майстриня пі?дійшла із суто наукових позицій, опрацювавши чимало відповідної літератури.

Таких, як Людмила Павлова та Оксана Сеньків, музейники називають золотими людьми — за те, що вважають своїм моральним обов’язком розмаїті унікальні речі, предмети старовини, сімейні реліквії не продати на ринку, а передати на зберігання в музей, а отже, зробити надбанням української культури, історії, залишити для прийдешніх поколінь. Директор краєзнавчого музею Степан Костюк щиро їм дякує. Саме завдяки таким добрим та щедрим людям, а також працівникам цього закладу збільшується щороку кількість раритетів у музейних фондах і цікавішими стають експозиції.