Нижня щелепа з бивнем динотерія

Динотерій (Deinotherium)  – вимерла тварина, що нагадувала частково слона, частково моржа, частково тапіра. Вважають, що динотерії були одними із найбільших ссавців, які бродили землею 20-2 млн. років тому. Недаремно в перекладі з грецької їхня назва означає «жахливі тварюки».

Динотерії мали масивне тіло з довгими ногами й сягали 5 метрів у висоту. Завдяки своєму зростові могли дотягнутися до найвищих гілок дерев. Дорослі особини в середньому важили 8 тонн, найбільші – 15 тонн.

Найцікавішими у цих велетнів були бивні, круто загнуті донизу під кутом 90 градусів, вони росли з

нижної щелепи, і утворювали свого роду двозубі граблі.

За допомогою своїх бивнів динотерії розкопували землю в пошуках коренеплодів, або пригинали гілки, щоб обдерти листя, чи здерти кору з дерев.

Бивні у динотеріїв були міцнішими, ніж у сучасних слонів, тому могли використовуватись для усунення різних перешкод. На відміну від мамонтів, динотерії були досить агресивними тваринами.

Знахідки динотеріїв є надзвичайно рідкісними.

В експозиції Тернопільського обласного краєзнавчого музею зберігаються унікальні знахідки – права частина нижньої щелепи, бивень та фрагменти кісток динотерія, що були виявлені були у 1965 році в с. Чернихів Зборівського району у відкладах пліоцену (неоген).