Главная / Історія музею / Історія будівель музею

Історія будівель музею

🏛️ Протягом всієї 111-літньої історії свого існування Тернопільський обласний краєзнавчий музей знаходився в різних будівлях, кожна з яких має свою цікаву та особливу історію.
👉 У 1907 році розпочалося формування колекцій майбутнього музею Товариства народних шкіл (Towarzystwa Szkoly Ludowej). На той час це товариство не мало свого власного приміщення, а винаймало будівлю за адресою вул. Міцкевича 1, в якій музейна збірка займала всього дві кімнати.
1906 року Товариством народних шкіл було придбано ділянку на розі вулиць 🔹 Качали та Міцкевича (тепер бульвар Т. Шевченка, 1), на якій почалося спорудження будівель товариства, зокрема бурси та учительської семінарії.
Трьохповерхова будівля товариства була завершена в 1911 році та освячена 7 травня. У ній 13 квітня 1913 року й розпочав свою діяльність новостворений 🏛️ Подільський музей.
Його експозиція була розміщена у чотирьох залах – археологічному, історичному, нумізматичному і природничому. Досить скромно декорована будівля з боку головного фасаду, а вирізнялася цікавим наповненням архітектурних елементів у затишному внутрішньому дворику (названий тернополянами італійським). Зокрема, кут між корпусами будівлі довершувала декоративна оборонна вежа в неороманському стилі, а входи у споруду були оформлені у вигляді стилізованих лоджій із витонченими колонами з капітелями та арками. В оздобленні більшої лоджії використані скульптури з давнього фарного костелу Тернополя, який діяв до 1784 р. Проміжки між вікнами у дворику будівлі були прикрашені пишною ліпниною.
Із розпалом Першої світової війни музей продовжував існувати. Але у 1915 році його діяльність припинена. В експозиційних залах був розміщений військовий товарний магазин. Найбільш цінні експонати музею розграбовані російською окупаційною владою та вивезені на територію Російської імперії, багато речей було знищено. Частину колекції вдалося врятувати, вона зберігалася до 1925 року в скринях на горищі тернопільського магістрату.
У 1925 році почалося відновлення Подільського музею. Було відремонтовано приміщення, віднайдено частину експонатів розпорошених у буремні воєнні роки. В 1929 році з совєтської росії повернуто велику колекцію монет вивезених під час війни. Польською владою закуплено меблі, а також предмети художнього промислу та етнографії.
9 листопада 1930 року Подільський регіональний музей відновив свою діяльність у тому ж приміщенні Товариства народних шкіл. Як і раніше експозиція була розміщена у чотирьох залах – історичному, етнографічному, мистецькому та природничому.
З квітня 1932 року у Тернополі починає свою діяльність також Український музей товариства «Рідна школа», заснований відомим українським громадським і освітнім діячем Якимом Яремою. Діяв він у 🔹 двоповерховій кам’яниці товариства «Просвіта» на вул. Міцкевича (тепер на цьому місці будівля за адресою бульвар Т. Шевченка, 9). Колекція музею була розміщена у 10-ти відділах – палеонтології, археології, нумізматики, медалей та відзнак, церковних предметів, народного мистецтва, одягу, стародруків, світлин, техніки. Музей проіснував до 1939 року. На жаль, споруда товариства «Просвіта» була знищена на початку 2000-х років.
У 1934 році Подільський регіональний музей, який потребував розширення експозиційних площ був перенесений до відбудованого після руйнувань Першої світової війни 🔹 палацу, відомого серед тернополян як Новий замок (названому на противагу розміщеному поряд палацу Старого замку XVI ст.). Ця будівля має свою цікаву історію існування. Споруджений палац у 1809 році власником Тернополя Франциском Коритовським під час перебудови Тернопільського замку.
Була це масивна трьохповерхова будівля з архітектурними елементами притаманними добі класицизму, популярному на цей час. Центральну частину споруди увінчував трикутний фронтон, а вікна першого, другого і частково третього поверхів на фасадах декоровані півкруглими арками. Ще з ХІХ ст. ця будівля стає одним з центрів культурного життя міста. Тут було облаштовано театральну залу на 300 місць, а також розміщено велику бібліотеку фундації ім. В. Баворовського. У цій будівлі музей перебував до 1939 року і займав 12 кімнат. На жаль, Новий замок не зберігся до нашого часу. Споруда була суттєво пошкоджена під час важких боїв за місто у квітні 1944 року. Тепер на його місці розміщене праве крило готелю Тернопіль.
   
 
У вересні 1939 р. починається нова непроста сторінка історії Тернополя і 🏛️ музею зокрема. За пактом Молотова-Ріббентропа Тернопільщина разом з іншими західноукраїнськими землями потрапляє під владу совєтського союзу.
26 грудня за наказом Народного комісаріату освіти УРСР Подільський регіональний музей було реорганізовано і створено на його базі Тарнопольський 🏛️ історико-краєзнавчий музей.
На нетривалий період він знов повертається в 🔹будівлю колишнього Товариства народних шкіл. До нього долучають також експонати з розформованого Українського музею «Рідної школи», повітових музеїв Бережан, Заліщиків, Чорткова, а також Кудринецького та Поморянського замків.
Напередодні початку німецько-радянської війни, у червні 1941 року експонати музею перевезені в 🔹будинок на вул. Брюкнера, 17 (тепер вул. Валова). Споруда ця також має свою особливу історію. Збудована вона 1859 року для Нижчої реальної школи. У 1901 році, після переселення Реальної школи до нового будинку на вул. Стрілецькій, в старому будинку школи розмістилася Українська державна гімназія, коли й вона дістала нове приміщення, в будівлі почала діяти чотирикласна народна школа ім. Юліуша Словацького. Будинок мав три поверхи. Архітектурне оздоблення фасаду вирізнялося класицистичними елементами декору.
В період німецької влади тут продовжувала діяти експозиція і приймати відвідувачів, але в ті роки музей неодноразово був пограбований окупантами.
Велика заслуга у збереженні музейних колекцій під час війни належить 🤍 Стефанії Садовській, яка сховала значну частину експонатів у підвалах будівлі. Тут вони пережили бої за місто квітня 1944 р. В ході битви за Тернопіль будинок сильно постраждав. Був знищений дах і пошкоджений третій поверх, вибиті вікна. Суттєво ушкоджений інтер’єр, музейні меблі та вітрини.
20 вересня 1944 року розпочався ремонт будівлі. Споруду було перекрито новим дахом. В результаті самовідданої праці працівників музею вже ☝️15 липня 1945 року було відкрито для огляду відділ природи, а з 1950 року вся експозиція відновленого Тернопільського обласного історико-краєзнавчого музею відчинила свої двері для відвідувачів.
У післявоєнний період давня будівля, у якій знаходився музей, багато років перебувала без капітального ремонту, потребували розширення площ експозиційні зали і фондосховища, яких вже не вміщали старі приміщення. Тому в 1967 році музей був закритий для огляду, хоч науковці продовжували там працювати ще кілька років.
У зв’язку з аварійністю будівлі музейні колекції і науковий склад весною 1975 року переїхали у 🔹будинок за адресою вул. Котовського, 37 (тепер вул. Д. Нечая) що заходилася на мікрорайоні Новий Світ. Ця будівля вірогідно була споруджена у 1920 роках, а в післявоєнний період використовувалася як військові казарми совєтської армії. Будинок зі сторони проїжджої частини вулиці був одноповерховим, а з боку двору був ще цокольний поверх. Така конструкція споруди визначалася її розміщенням на схилі. Фасад не мав якогось особливого декору, лише масивний рельєфний карниз прикрашав піддашшя.
Важливою сторінкою в житті музею було відкриття у травні 1978 року ☝️картинної галереї у найбільш цікавій пізньобароковій пам’ятці міста XVIII століття – будівлі Домініканського костелу. У відреставрованій споруді храму були розміщені твори мистецтва із фондів музею. Картинна галерея знаходилась у храмі до 1986 року.
Вже з початком 1970-х років йшла мова про побудову нового приміщення музею. Для цього була виділена площа в центрі міста на тодішній 🔹вулиці Бугайченка, 3 (тепер площа Героїв Євромайдану), виготовлена проектна документація, розпочалося закладення фундаменту. Але робота по спорудженню зрушилася лише у 1979 році, в часі коли музей очолив Венедикт Лавренюк. Тернопільським архітектором Олегом Головчаком був розроблений проект будівлі. Нова чотириповерхова споруда, спроектована у стилі модернізму, вирізнялася незвичністю форм фасаду, що обумовлено її функціональним призначенням.
Після зведення будівлі розпочалася величезна робота 📚наукового складу музею по створенню експозиції у новому приміщенні. Над наповненням інтер’єрів працював великий колектив художників з Тернополя, Львова та Києва. Площа експозиційних і виставкових залів сягнула майже 2000 м квадратних. Окрім побудови експозиції велика увага приділялася декоративному оформленню стін, віконних прорізів, для чого були використані різноманітні оздоблювальні матеріали.
☝️30 грудня 1982 року нова будівля музею була відкрита для відвідувачів. Навіть зараз, не зважаючи на свою більш як сорокарічну історію, ця монументальна споруда милує око тернополян та привертає увагу гостей міста.
Володимир Пукач, завідувач відділу новітньої історії ТОКМ
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Наступний запис

Рекомендуємо

Запрошуємо на відкриття виставки «Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі» (з приватної колекції М. Тимошика)

24 лютого, о 12.00 відбудеться в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відбудеться відкриття виставки «Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає ...

Журавлем підіймався він в небо, на обпалених крилах злетів… (до 90-ліття з дня народження поета Степана Будного)

Степан Будний прожив коротке, але яскраве і сповнене великим змістом життя. За свої неповні 25 років він став проникливим ліриком, натхненним вчителем, ...

Холодильник-льодовня

Саме таким холодильником-льодовнею, у вигляді дерев’яної тумбочки на чотирьох ніжках, користувалися тернопільські міщани на початку ХХ століття. Він ...