Главная / Відділ природи / Величний свідок минулого - скелет мамута

Величний свідок минулого – скелет мамута

У самому серці нашого музею, де час зупинився, а легенди оживають, спочиває величний свідок минулого – 🐘 скелет мамонта або мамута (саме так українською мовою правильно називати цю тварину).
🔍 Цей дивовижний експонат миттєво привертає увагу кожного, хто крокує у наші музейні зали. Від малюків до дорослих, кожен зачарований його масштабами та історією.
Часто відвідувачі, тільки ввійшовши 🤔 до музею, запитують: “Чи стоїть у вас ще мамонт?”.
Його присутність – справжня окраса нашого музею та джерело багатьох цікавих припущень та домислів.
🌟 Проте, за цим прекрасним експонатом ховається більше, ніж можна уявити. Його створення – результат безлічі годин наукового дослідження та колосальної праці науковців.
Як же сталося, що кістяк мамута потрапив до нашого музею❓
☝️Наприкінці 70-х – поч. 80-х років формувалася нова експозиція 🏛️ Тернопільського обласного краєзнавчого музею. Тоді, науковці відділу природи здійснювали грандіозну наукову роботу. Це були часи, коли інтернету не було, але була неймовірна енергія і бажання розкривати таємниці минулого.
Спілкуючись переважно за допомогою листування з науковцями з інших міст, працівники музею проводили складну інвентаризацію та систематизацію 🐚 викопних решток. Так почалася співпраця між завідувачкою відділу природи 🔸Сидонією Зелінською та палеозоологом, кандидатом біологічних наук Національного науково-природничого музею в Києві, художнього оформлювача експозицій, реставратора кісток вимерлих тварин 🔸Володимиром Свистуном.
Завдяки збереженому ✉️ листуванню, ми дізнаємося про більшість етапів створення мамута.
☝️Команда реставраторів під керівництвом Володимира Свистуна працювала у спеціально облаштованому цеху. Для відтворення кістяка мамута 🦣 використовували методику гіпсового відливу. Кістки виготовляли у спеціальних формах, а фігурні частини скелету робили із пап’є-маше.
Протягом багатьох місяців реставратори працювали над кожною деталлю кістяка, відновлюючи передні та задні кінцівки, ребра, хребці, та навіть череп мамонта. Усі ці процеси були дуже складними та вимагали величезної праці, терпіння, таланту і творчого підходу.
Цікавим є перелік матеріалів, які були використані при створенні дитинча 🦣 велетня:
– труби (2,20 м) – 5 шт.,
– полосове залізо (3 м) – 6 шт.,
– листова червона мідь, порізана на полоси – 6 кг,
– гіпс у мішках – 300 кг,
– марля – 50 м,
– клей столярний – 5 кг,
– пластилін – 5 кг,
– спирт 96% – 15 л,
– крафтовий папір – 25 кг,
– картон – 10 кг,
– шелак – 0.5 кг.
У листах Свистуна до завідувачки відділу природи Зелінської ми знаходимо відомості про обʼєм виконаної роботи: реставрацію, виготовлення металевого каркасу та монтаж кістяка мамута. А також про вартість: реставрація кісток вартувала близько ☝️3 тис. карбованців, а послуги зварювальника та слюсаря для монтажу оцінювались у ☝️500 карбованців.
І ось результат – вражаючий, відтворений до найменших деталей, кістяк мамута 🦣. Встановлений на подіум висотою 2,7 м, довжиною 5 м, шириною 1,3 м, він став невід’ємною частиною експозиції Тернопільського обласного краєзнавчого музею. А на відкритті нового приміщення музею 30 грудня 1982 року – найефектнішою родзинкою.
І донині стоїть у нашому музеї кістяк мамута, мовчазний свідок минулих епох, нагадуючи нам про важливість дбайливого ставлення до природи.
☝️На жаль, ще залишилось багато загадок, і ми просимо усіх, хто володіє будь-якою інформацією, ділитися з нами. Спільно ми можемо розкрити більше таємниць минулого!
Оксана Кульчицька, завідувачка художньо-рекламного відділу ТОКМ
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рекомендуємо

ОСТРІВСЬКЕ ЦІЛЮЩЕ ДЖЕРЕЛО…

Берегти і шанувати – настійна потреба сьогодення. Щоб з пам’яті ніколи не вивітрились символи людського духу, а байдужістю не торкнулось ...

Тачанка

Тачанка двокінна (чотириколісний візок) періоду українських визвольних змагань 1917-1921 років. На задню частину тачанки встановлювався великий станковий ...

Два по 85!..

Відзначаючи ювілейні дати світлої пам’яті народного артиста України Володимира Ячмінського та поета Бориса Демківа, у музеї “паралельно” ...