Главная / Наші публікації / ПАЛЯНИЦЯ - символ гостинності

ПАЛЯНИЦЯ – символ гостинності

Жнива в Україні 2022 року особливі. Від них залежить продовольча безпека нашої держави. В умовах, коли росія викрадає українське зерно, палить пшеничні поля і нищить зібраний урожай на складах, – кожен зібраний і збережений центнер зернових, кожне засіяне поле набувають важливого значення.
 
Чимало господарств опинилися на окупованій території, ще стільки ж – у прифронтовій зоні, де є високий ризик артилерійських обстрілів. Мільйони гектарів угідь усе ще потребують гуманітарного розмінування, а, відповідно, під питанням безпечне збирання збіжжя.
Утім, як мовиться, зерно не чекатиме. Свій новий зерновий сезон відчайдушні бійці продовольчого фронту зустрічають у полях, щоб у кожній домівці було вдосталь хліба на столі.
Адже в Україні хліб здавна є символом добробуту та гостинності.
З початку повномасштабної війни росії проти України мережею ширяться відео як ворог намагається вимовити чарівне слово “паляниця”. Дехто з противників навіть зупиняється, щоб потренуватись і через це дістає нищівного удару як від солов’їної, так і від славетних ЗСУ.
Паляниця – це різновид українського хліба, плеската хлібина переважно з пшеничного борошна, на якій зверху є скоринка-козир, що утворювалася через надріз на хлібі перед випічкою. Здавна в Україні будь-яке свято чи обряд традиційно були пов’язані з хлібом-паляницею. Це було символом гостинності, прихильності, ритуальним та обереговим знаком.
Пшеничні паляниці вживали частіше як святкові або обрядові страви. У неврожайні роки їх доводилося пекти з домішками ячмінного борошна, висівок тощо.
Паляниці були вінцем хліборобської праці, символізували благородство і красу однієї з найдревніших професій у світовій культурі. Багатство і цінність, що містить образ паляниці-Сонця, є віддзеркаленням національного обличчя українців як справжніх свідків споконвічного прагнення народу до волі, удосконалення, краси й сонця.
 Традиційна паляниця пеклася з дріжджового тіста. Спочатку в горщику варився хміль, який потім виливали в макітру, додаючи просіяну пшеничну муку. Утворене тісто замішували, накривали макітру та лишали охолонути. Потім додавали дріжджі або кисле тісто та ставили на ніч у не розпалену піч. Зранку тісто, що вже підійшло, замішували пшеничною мукою, додавали теплої води та солі. Місили в ночвах доти, поки воно не переставало липнути до рук. Після цього тісто ділили на шматки, які потім розкочували на столі. Наостанок на хлібині робили надріз, щоб вона більше зростала при випіканні. Отримана паляниця клалася в піч на дерев’яній лопаті, посипаній мукою, або розпареному капустяному листку.
За народним віруванням, не можна доїдати шматок паляниці після іншої людини, щоб не забрати її щастя. Заборонялося залишати шматок недоїденим; їсти хліб за спиною іншої людини, щоб не «з’їсти» її силу.
Слово «паляниця» використовують як своєрідний «мовний пароль» – шібболет для виявлення людей, українська мова для яких не є рідною. Росіяни вимовляють «паляниця» з м’яким звуком «і» замість «и», а «ц» іноді замінюють «тс», тому під час російського вторгнення в Україну 2022 року слово стало одним з тих, що пропонується використовувати для виявлення диверсійно-розвідувальних груп ворога.
У фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею зберігається фарфорова скульптурна композиція «Жінка з паляницею». Автор: Трегубова В.М. м. Коростень, Житомирська область. 1986 рік.
Слава Україні! Героям Слава!
Галина Завіша, завідувачка сектору збереження відділу фондів ТОКМ

Рекомендуємо

Виставка «Історія промовляє, експонати засвідчують»

Міжнародний день музеїв світова громадськість відзначає щорічно 18 травня. Пам’ятна дата запроваджена рішенням Генеральної конференції Міжнародної ради ...

Портрет «СИГІЗМУНД ІІІ ВАЗА»

Арт-знайомство у дні-вечори Новорічні… Календарне літочислення додало віку усім. А мистецьким колекціям, які сьогодні повернуть нас в минулі епохи, ще ...