…Нанизую корали обережно,
Щоб не згубити жодної з душі.
Вони для мене справжні обереги
Нанизую від краю й до межі.
Півтора століття тому намисто було оберегом, частиною ритуалу і заодно соціальним паспортом, який свідчив про походження, достаток, вік і статус власниці.
Намисто – одна з найдавніших жіночих прикрас на території України. Його історія є дуже древньою і цікавою. Традиційна прикраса завжди видозмінювалася за кольором, формою, матеріалом і навіть за способом носіння.
Найперші нашийні прикраси були з кісточок овочів, зерен, скойок (двостулкових молюсків), фруктових плодів гарної форми, а вже згодом їх замінили камінні, металеві та скляні намистинки.
Ще пізніше намисто почали виготовляти з дорогих природних матеріалів, таких як: корали, бурштин, перли, скло, смальта, гранат.
Намистинкам надавали не тільки круглої, циліндричної та бочкоподібної форм, а також форми призми.
Чи не найпоширенішим на всій Україні було коралове намисто. Рожеві з сірим чи червоним відтінком намистини однакової форми, але різного розміру, нанизувалися на шовковий шнурок у певному порядку: великі – всередині, а менші – по краях.
Червоне коралове намисто, як вірили наші пращури, було наділене магічними властивостями: яскраво червоні намистини на жінці означали, що вона здорова і у пошані свого чоловіка.
Ось як про це написав Т. Шевченко:
“А жіночку свою любив –
Господи єдиний!
Як те паня, як ту дитину,
У намистечках водив. “
Червоні намистини на тлі барвистої вишиванки – це неймовірна краса і вишуканість, що гармонійно підкреслюють українську жіночність. Саме тому, пройшовши крізь віки, коралі досі є не лише історією, а й бажаним доповненням образу.
Марія Луцька, наукова співробітниця відділу науково-просвітницької роботи ТОКМ
Оригінальне відео можна знайти на на Ютуб каналі музею
