Почуй, Тарасе, голос свій!..

Снимок

5 березня 2020 року музеєм проведено Другу літературно-мистецьку зустріч «Гомін крицевого слова…» за участі дуету бандуристок «Сон-трава» (Марія Євгеньєва та Олена Гаврилюк), учнів та батьків Тернопільської спеціалізованої школи  І-ІІІ ступенів №3 з поглибленим вивченням іноземних мов, студентів Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, науковців музею. Прозвучали твори: «Пісня подяки» (слова і музика Степана Козака, аранжування Надії Севби), «Розрита могила» (слова Тараса Шевченка, музика Анатолія Житкевича, аранжування Марії Євгеньєвої), «Укріпи нас, любов» (Слова Зої Ружин, музика Тетяни Саматі-Оленєвої, переклад Світлани Овчарової), «Іванку, Іванку» (українська народна пісня, аранжування Марії Євгеньєвої).

Продекламовано твори Кобзара: «Як умру, то поховайте…» (Марта Сум), «Катерина» (Поліна Петришин), «До Основ’яненка» (Юлія Савка), «Сон» (Дарина Сабат), «Думка» (Яна Гуменна), «Утоплена» (Віка Ней), «Маленькій Мар’яні» (Софія Мариняк), «Нумо знову віршувати» (Дмитро Мойсеєв), «Мені тринадцятий минало…» (Аліна Кучер),  «Русалка» (Яна Буяк), «Лілея» (Ангеліна Сірко).

Відбулася презентація виставки сюжетних композицій народного майстра Дмитра Мимрика «Шевченкіана у витинанці» (із фондової збірки музею). Загалом експонується 16 оригінальних робіт.

Експонується персональна виставка малярства та декоративно-ужиткового мистецтва «Шана Кобзареві» Євгена, Мирослави, Тараса Гірняків (Тернопіль). Представлено 22 живописні роботи, різьба, «десятки» ляльок-мотанок та лялькових композицій.

 

Персональна родинність…

Чисто випадково напередодні пошанування Кобзаря в музеї розгорнуто персональну виставку «Шана Кобзареві»  талановитої родини тернополян Гірняків: Євгена, Мирослави та їхнього сина Тараса.

Представлене малярство доповнюють «жіночі витвори» декоративно-ужиткового мистецтва.

Тематика приваблює барвистістю кольорів та філігранністю творінь…

Запрошуємо збагнути «Шевченківський струмінь» запропонованого до 16 березня цьогоріч.

Мимрик – самий!

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

На пошанування 206-ої річниці від народження Тараса Шевченка із фондової збірки у музеї вперше експонується виставка сюжетних композицій «тільки» народного майстра Дмитра Мимрика «Шевченкіана у витинанці».

9 та 10 березня – дні народження та смерті генія українського народу Тараса Григоровича Шевченка. Його славетне ім’я пов’язане з історією нашого краю, оскільки восени 1846 року в складі Археографічної комісії він побував у Вишнівці, Кременці, Почаєві та навколишніх селах. Враження від перебування на Волині потім вилилися у творах знаменитого поета, а перекази про цю подорож живуть у народі і донині.

Перше пошанування пам’яті Кобзаря у Східній Галичині відбулося зразу ж після його смерті, у березні 1861 року, коли київський студент-медик В. Бернатович відвідав зібрання  невеличкого гуртка львівських літераторів, де й розповів про цю сумну подію. Через рік у Львові уже широко відзначали першу річницю смерті великого сина українського народу. З цього часу такі заходи стали традиційними на західноукраїнських землях. Спочатку шевченківські дні проходили у містах, але вже з перших років ХХ століття на наших теренах не було жодного села чи хутора, де б вони не відбувались. В їх організації та проведенні брали участь громадські товариства «Просвіта», «Руська бесіда», «Боян», а також студентська гімназійна, шкільна молодь, хори міщанських  братств, відомі громадсько-політичні та культурні діячі того часу.

У Тернополі шевченківське слово вперше зазвучало на засіданнях гуртків «Громади» – нелегального товариства українських гімназистів, заснованого Михайлом Чачковським, що діяло у нашому місті впродовж 1864 – 1877 років. У 1880 році Олександром Барвінським  були влаштовані перші прилюдні вечорниці пам’яті Тараса Шевченка. А через чотири роки у великій залі нового замку відбувся перший великий концерт з пошанування пам’яті Кобзаря. З того часу шевченківські свята стали постійними для нашого міста.

На виставці представлено витинанки Шевченківської тематики народного майстра Дмитра Мимрика (народився у 1947 р. в с. Великий Говилів Теребовлянського р-ну, з 1990 р. – брат Демян – монах Унівського монастиря).  Нікого не залишать байдужими його ілюстрації до творів Шевченка: «Жінки і ті подались в гайдамаки…», «Я до школи – носити воду школярам», «Думи мої, думи мої…», «Грає кобзар, виспівує…», «На калині соловейко», «Козацький дуб», «Козак», «Наша дума, наша пісня…», «Йшов Гриць з вечорниць», «Хлюпочуться качаточка». Привертають увагу такі роботи як «Портрет Тараса Шевченка»  і «Тарасова верба».

Доповнює «паперову плоскість» різьбярська авторська робота «Садок вишневий коло хати» (дерево, різьба, 1980 р.). Загалом експонується 16 оригінальних робіт.

Виставка діятиме до 25 квітня 2020 року.

Оптимізм драматичного слова…

Збагнімо пророчу сентенцію Гната Хоткевича:

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тілько камінь має…

Щоби «відігнати з грудей камінь», музеєм започатковано новий публічний проєкт – літературно-мистецька зустріч «Барвиста слова поетичність».

У Міжнародний день рідної мови, 21 лютого цьогоріч, запросили збагнути поетичне слово Лесі Українки. Відтак, учні Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №10 (юридична адреса навчального закладу – Тернопіль, вулиця Лесі Українки) продекламували обрані твори:

Ангеліна Бич (3 клас) – «Тішся, дитино, поки ще маленька…»:

Тішся, дитино, поки ще маленька.

Ти ж бо живеш навесні,

Ще твоя думка літає легенька,

Ще твої мрії ясні…

Лія Широка (5 клас) – «Давня весна»:

Була весна весела, щедра, мила,

Промінням грала, сипала квітки,

Вона летіла хутко, мов стокрила,

За нею вслід співучії пташки!..

Анастасія Романів (6 клас) – «Перемога»:

Довго я не хотіла коритись весні,

Не хотіла її вислухати,

Тії речі лагідні, знадні, чарівні

Я боялась до серця приймати…

Олександр Широкий (8 клас) – «Сафо»:

Над хвилями моря, на скелі,

Хороша дівчина сидить,

В лавровім вінку вона сяє,

Співецькую ліру держить…

Антон Ковальський (9 клас) – «Contra spem spero!»:

Гетьте, думи, ви хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?..

Ансамбль бандуристок Тернопільського музичного коледжу імені Соломії Крушельницької «Веснянка» зачудував дзвінким багатоголоссям, подарувавши «Оберіг», «На вулиці скрипка грає», «Черевички», «Там, де біля тополі калина росте…», «Калина росте».

Приватну збірку фалеристики, кераміки представив знаний колекціонер Михайло Тимошик.

Дітям вручено пам’ятні подяки.

Присутні, якими опікуються соціальні служби, щиро виповідали: «Дуже гарно», «Нам сподобалося» тощо.

 

 

Вишиттям звеличина єдність!..

У музеї вперше експонується виставка «локальних» рушників «Україна єдина. День Соборності України» (проект «Полотняний фольклор»). Проєктом передбачено подати особливості традицій вишиття регіонів (Черкащини, Чернігівщини, Сумщини, Львівщини, Житомирщини, Київщини, Волині, Запоріжжя, Вінниччини,  Хмельниччини, Тернопільщини тощо), які постають «єдиним національним орнаментом».

Фонд рушників Тернопільського обласного краєзнавчого музею налічує 640 вишитих неповторних зразків, із них 570 різновидів Тернопільщини, 36 – інші регіони України. Опрацювання фондів засвідчило «відсутність» артефактів вишиття кількох областей. Працюватимемо на «закриття питання»…

Виставка діятиме до кінця березня.