Незагоєний біль поколінь…

У День Чорнобильської трагедії (26 квітня) проведено тематичний урок «Чорнобиль не має майбутнього часу».

Наукові реферати виголосили: Тадей Маєвський («Вплив радіації на людський організм»), Назар Онишкевич («Вплив радіаційного забруднення на тваринний світ»), Василь Човніцький («Зміни рослинних угрупувань під впливом радіації»).

Розвідку «Чорнобильська катастрофа: причини та наслідки» – за матеріалами фондової збірки музею  прочитала завідувачка відділу природи Антоніна Баран.

Учні 8-А, 8-Б та 9-А класів Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені Ігора Ґерети переглянули також короткометражний документальний відеофільм «30 років після Чорнобильської аварії».

Презентовано книгу-реквієм: хроніку подвигу «чорнобильців» Тернопільщини – «Не стихає Чорнобильський біль» (Тернопіль: Терно-граф, 2017. – 280 с.; іл.). Видання позначено дарчим підписом: «Тернопільському обласному краєзнавчому музею від колективу авторів. Голова обласної організації «Союз Чорнобиль України». Підпис. Харитонов О. Є. 20.03.2018 р.»

Анотація видання: Чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними лісами славилась чорнобильська земля. Та тільки – до жахливої позначки, до радіаційної межі, проораної квітневої ночі 1986-го. Відтоді ця земля стала називатись зоною – скаліченою, непридатною для життя місцевістю. І якщо від атомної катастрофи здригнулись серця всіх землян, то слово «зона» не перестає боліти у цих серцях вже понад тридцять років і ще надовго  лишиться в пам’яті людства.

«Чорнобильський» роздільник фондової збірки налічує майже 250 одиниць зберігання.

 

Відроджена втрата

DSC02145

Іван Хворостецький – український художник і педагог, майстер ліричного пейзажу. Народився 18 квітня 1888, у с. Юридики (нині у складі м. Почаєва, Тернопільщина) у сім’ї робітника майстерні Почаївської лаври. Вивчившись у парафіяльній школі, він у 1900-ті роки проявив хист до малювання, працював у іконописних майстернях, неодноразово був запрошений як помічник для розпису церков, одночасно навчаючись у професійних іконописців.

1908 – 1915 – навчався у Київському художньому училищі. 1916-го став студентом Петербурзької Академії мистецтв, але після місяця занять був мобілізований (невдовзі його звільнили від військової служби через хворобу).

Художнику була притаманна любов до рідної природи, що зумовило його захоплення пейзажем, оповитим ліричними настроями. Його твори експонувалися на різноманітних виставках з 1915 року, незмінно привертаючи увагу щирістю й задушевністю, бездоганним смаком, стриманим, але глибоким і виразним колоритом.

Викладацький шлях Хворостецький розпочав у 1916 році вчителем малювання вищого початкового училища у Деміївці. Пізніше поєднував обов’язки вчителя малювання й креслення у середніх школах Києва з навчанням у Київському художньому інституті (1925 – 1928). Викладав у Київському художньому технікумі (1929 – 1934), у Київському будівельному інституті (1932 – 1936). З 1935 року працював асистентом у Київському художньому інституті (з 1940 року – доцент). У 1936 році розпочав керувати студією образотворчого мистецтва Київського Палацу піонерів.

Радянські умови змушували Івана Хворостецького зображати сцени того часу, але й у цих творах підкуповувала живописність, гарне пейзажне тло. Його картина «Пралі» була 1928 року показана на бієнале у Венеції та здобула там заохочувальну премію. Художник увійшов до складу АРМУ, був членом АХЧУ, Українського мистецького об’єднання, брав участь у їхніх виставках. З 1938 року – член Спілки радянських художників України.

Педагогічний шлях Хворостецького перервала війна. Під час окупації гітлерівцями Києва, художник був змушений покинути житло та майно, перебрався у рідний Почаїв, де залишився й у повоєнні роки. Творчий доробок згорів (згодом частину втраченого відновлено). Митець присвятив себе переважно творчій праці, обмежуючись веденням занять художнього гуртка в середній школі. Продовжував творчі пошуки у царині пейзажу, чому сприяли неодноразові поїздки до Криму. Серед доробку тієї пори – картини «Озеро в Тернополі» (1955), «Зима в Кремінці» (1957), «Почаївський мотив» (1958), «Хвилі» та ін. За участю художника відбувалися численні вернісажі, було проведено низку його персональних виставок.

Помер від запалення легень, 19 листопада 1958. Похований у Почаєві.

У 1989 році в Почаєві було відкрито Меморіальний музей художника І. Ф. Хворостецького.

Нині твори митця зберігаються в Національному художньому музеї України, Тернопільському обласному художньому музеї, у музеях Кременця, Миколаєва та інших.

У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї фонд маляра налічує 249 одиниць збереження: «Живопис» – 132, «Рідкісні документи» – 43, «Фотографії» – 33, «Негативи» – 10, «Рідкісні книги» – 5, «Плакати, листівки» – 3, «Речові матеріали» – 3 (годинник, окуляри, етюдник), «Науково-допоміжні матеріали» – 18, поза нумерацією – 2.

130-річчю митця присвячено виставку фондових матеріалів «Майстер ліричного пейзажу». Фотодокументальну основу збагачують картини: «Пасіка», «Початок весни» (обидві – 1947), «Скирди» (1952), «Морський етюд» (1954), «Зима» (1955), «Весна», «Останній сніг» (обидві – 1956), «Березень» (1957), «Зима», «Озимина зійшла», «Гриби» (усі – 1958), десятки інших.

Відновлене силою волі непересічного майстра пензля – варто подивитися!..

 

Вітаємо з Великоднем!

Українська революція – 100 років. Лекція 7

Сьома публічна лекція музейного науково-просвітницького проекту “Українська революція 1917 – 1921 рр.: століття перемог і поразок”

Великоднє вирування…

Передвеликоднього вівторка у музеї вирувало велелюдне дійство «Я писала писаночку…». Наукові співробітники мовою фондових артефактів обґрунтували традиції та символіку писанкарства в Україні, регіоні.

Практичні навики бажаючих розписувати, випалювати, дряпати, шкрябати, різьбити, капати (крапати), малювати дерев’яні заготовки та натуральні яйця «закріпили» майстри народних ремесел: Ярослав Осадца – керівник гуртків Тернопільського обласного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді, Анжеліка Кононюк – вчителька Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №24, Тетяна Семенець – керівник гуртків комунального закладу Тернопільської міської ради «Станція юних техніків».

   

Подивував рукотворною вправністю доктор історичних наук, професор Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка Микола Бармак.

     

«Ворожіння на папері» великодньою тематикою провела вчителька математики Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19,  майстриня  народної творчості, витинанкарка Галина Дудар.

  

Розмалюванням стилізованої форми декоративної півтораметрової писанки подивували учні 7-А класу (вчителька образотворчого мистецтва – Наталія Горбач) Тернопільського навчально-виховного комплексу «Школа-ліцей №6 ім. Назарія Яремчука». Професійні навики «підказував»  член Національної спілки художників України Степан Мамчур.

  

До оздоблювання та виготовлення ляльок-мотанок  охочих залучала  учитель трудового навчання Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №11,  майстриня  народної ляльки Алла Шушкевич.

 

Задоволення отримали учні 2-4 класів Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №24.

Дійство запам’яталося стараннями юної волонтерки Юлії Гаргай та координацією досвідченої Наталії Чеканової.

Христос Воскрес!

Воскресне Україна!